Вийшла книга про 113 неймовірних письменниць. Ось 7 із них

Оксана Городівська
Оксана Городівська
Червень 12, 2020

У видавництві ArtHuss вийшла книга Ганни Улюри «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» з ілюстраціями Крістіни Золотарьової. Це 113 есе про письменниць різних епох і з різних куточків світу. Кожна з цих розповідей — як тизер для подальшого читання: їх достатньо, щоб зацікавити, але вони зберігають інтригу.

Ми ж зробили тизер до самої книги: вибрали 7 письменниць і розповідаємо про їхні фантастичні життя.

Хуана Інес де ла Крус

Мексика, XVII століття і дівчинка, яка прочитала всю дідову бібліотеку, тому в 9 років батьки відправили її в столицю вчитися. Це була Хуана де ла Крус

«Уже в шістнадцять років вона була найосвіченішою жінкою свого часу, — пише про неї Ганна Улюра. — Цьому ніхто не вірив, її вважали талановитою авантюристкою і просто ошуканкою. Жінка пише добрі вірші, ще й трьома мовами — іспанською, латиною і мовою ацтеків? Не буває такого! Тож при королівському дворі, де вона була першою фрейліною віце-королеви, влаштували іспит. Сорок учених мужів кілька годин ставили їй складні запитання з теології і природознавства, з медицини і класичної філософії — вона гідно витримала випробування».

І тут поворот — дівчина вирішує піти в монастир. Її перша спроба завершилась невдачею — вона спробувала приєднатись до дуже строгого ордену кармеліток босих і підірвала своє здоров’я. З другого разу все вдалося — вона стала монахинею ордену Святого Ієроніма, більш ліберального і сприятливого для просвітницької роботи. У певний момент Хуана прийняла обітницю бідності й припинила писати, але її поезії та п’єси зробили її легендарною фігурою для Мексики

Сельма Лагерлеф 

Багато хто читав Сельму Лагерлеф у дитинстві, це авторка книги «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми». Але значно менше людей знають, що вона була першою жінкою, що отримала Нобелівську премію з літератури

В дитинстві Сельма тяжко захворіла й декілька років була прикованою до ліжка. Тоді її дуже тішили казки, легенди й родові перекази, які розповідали їй бабуся та тітка. Ці історії зрештою окреслили її літературний стиль. 

Книга про подорож Нільса початково мала бути шкільним підручником, що поєднував знання про географію, історію і загалом рідний край. Для роботи над цим твором Сельмі Лагерлеф потрібно було прочитати актуальні праці шведських науковців з ботаніки, зоології, картографії, архітектури та історії, а також більше дослідити власну країну. В 1904-му вона вирушила місцями, які збиралася описати в книзі. Зібрані матеріали Сельма переплела з казками та легендами, знайомими їй з дитинства. Так вийшов захопливий мікс. Книга стала суперпопулярною не лише в Швеції, а й в усьому світі. А саму Сельму Лагерлеф привела до Нобелівської премії та складу Шведської академії

Ельза Ласкер-Шюлер

«Ельза Ласкер-Шюлер народилася наприкінці 1860‑х у маленькому містечку Вупперталь-Ельберфельд. Сама про себе згодом писала: «Я народилась у Фівах, хоча побачила світ уперше в Ельберфельді, що на Рейні». Це не містифікація чи поза, вона справді вірила, що була породжена й народжена містикою Сходу. Єврейська поетка, яка писала німецькою. Чи німецька поетка єврейського походження», — розповідає Ганна Улюра

В Ельзи було декілька мистецьких альтер его. Одне з них — Юссуф з Єгипту. Саме в цьому образі вона на фото справа. Східні мотиви, султани й візири, любов і релігія, власні неологізми та прадавня мова — усе це поєдналося в поезії Ельзи.

Вона стала однією з перших поеток експресіонізму, вагомою постаттю в мистецькому середовищі Берліна. А в 1938-му її як європейку позбавляють німецького громадянства й Ельза змушена тікати з країни. Свої останні роки вона проводить в Єрусалимі, ближче до омріяного Сходу, але далеко від тих, кого любить. Свою останню збірку поезії вона присвятила «моїм незабутнім друзям в містах Німеччини і тим, хто, як і я, змушені втікати й зараз розкидані по світу». 

Колетт

Сідоні-Габріель Колетт (потім уже просто Колетт) переїхала до Парижу з Бургундії. Вона вийшла заміж за письменника, журналіста Анрі Готьє-Віллара. Саме він помітив її письменницький талант, і почав видавати її твори… під своїм іменем. Це була серія романів про дорослішання Клодін, дівчину з провінції, що підкорює Париж. Тобто доволі автобіографічна історія. 

Під власним іменем Колетт починає друкуватися аж через вісім років. А ще розлучається і починає виступати в мюзик-голі, театрі й кабаре. Про один із її виступів Ганна Улюра пише: «Номер зветься «Єгипетський сон». Стриптиз (а це, власне, він) тут виконує мумія фараонки. Пробуджує мумію до її звабного танку довгим поцілунком археолог. Роль археолога виконувала жінка, відома акторка-траснвеститка Матільде де Морні, «Міссі». Склалося так, що Міссі була ще й маркізою. «Єгипетський сон» узяв на олівець префект поліції. Танцівницю, яка зображала мумію, звинуватили в розбещуванні титулованої особи (був закон, який це забороняв). Танцівницю, яка зображала археолога, — в публічному носінні штанів (був закон, який забороняв і це). «Мулен Руж» не годен був умістити охочих долучитися до дійства на сцені й поза нею».

Так Колетт ставила Париж на вуха, продовжувала писати, очолила Гонкурівську академію, ще двічі виходила заміж і стала легендою Прекрасної епохи й сексуальної емансипації.   

Перл Бак

Кажуть, зараз читати Перл Бак не дуже цікаво. Але свого часу вона зробила багато, щоб познайомити західний світ з Китаєм, де прожила понад сорок років. 

Ганна Улюра пише: «Нині кажуть, що романи Бак про Китай, написані з позиції «інсайдера», були цінні для китайської літератури, бо … йшлося в них про селянський Китай, якого тамтешня проза початку ХХ століття, захоплена міським життям, не помічала. Американському читачеві 1930‑х, коли популярність Бак сягала найвищої позначки, її історії про китайців допомогли сформувати позитивний імідж Китаю, який згодом став соратником США у війні з Японією». 

Книга Перл Бак «Благословенна земля» стала бестселером у Штатах і принесла авторці Пулітцерівську премію. Згодом Бак стала ще й першою американкою, яка отримала Нобеля з літератури. Але прірву між культурами вона долала не лише своїми книгами. Бак відома також тим, що створила першу міжнародну агенцію з міжрасового всиновлення і адаптації дітей у змішаних родинах. Сама вона також виховувала сімох всиновлених дітей. 

Патриція Килина

Патриція Килина народилася в Монтані й ніякого стосунку до України не мала, поки не вийшла заміж за Юрія Тарнавського, поета-емігранта, представника Нью-Йоркської групи. Тоді вона вивчила українську, почала писати нею вірші, видала декілька збірок. Казала: «я чужинка, розумію тільки по-водяному, по-часовому»

А на початку 1970-х жінка розлучається, робить камінг-аут і повертається до свого рідного імені — Патриція Нелл Воррен. З тих пір вона більше не пише українською і не пише поезії. Зате її роман «Бігун попереду» про гомосексуальну пару спортсменів розійшовся накладом 10 мільйонів примірників і став важливим етапом репрезентації ЛГБТ в літературі. 

«Коли Патриція Килина померла (це сталося 2019 року), некрологи її наче писали про двох різних жінок. Українською і англійською. Одна з них — складна і досі погано прочитана українська поетеса з неймовірно потужними творами (і якоюсь незручною для озвучення біографією, так). Друга — гей-активістка, авторка белетристики, що в 1970‑х стала літературою соціальної дії, жінка, яка надихала самою своєю «незручною» біографією. І тільки фото в тих некрологах були однакові», — пише Ганна Улюра

Маржан Сатрапі 

Її прославив «Персеполіс». Спершу комікс, а потім анімаційний фільм. Маржан створила його на основі власного життя. Вона росла в Тегерані. Коли їй було 9 років, сталася Ісламська революція. В результаті, багато родичів і друзів її ліберальної родини зазнали переслідувань. 

Сатрапі стала противницею правлячого режиму, вчилася у Відні, поверталася в Іран, зрештою поселилася у Франції. Цю складну ідентичність вона і втілює у своїй творчості. Ганна Улюра про це пише: «”Персеполіс” розпадається на дві частини: в першій дівчинка намагається збагнути, що відбувається в її країні, в другій молода жінка намагається розібратися в собі. Два сюжети: чужинка в Ірані, емігрантка в Європі». 

В інших творах Маржан багато розповідає про свою родину: у коміксі «Вишивки» головною стає її бабуся з десятками історій, а «Курча з чорносливом» — це історія про материного дядька. Її історії перекладають все новими мовами, але їх об’єднує універсальна мова малюнків. 

Фото Патриції Килини: HoustonLGBTHistory.org

Інші фото в матеріалі: wikipedia.org

Як це зроблено: Кліп The MAUNT, що активується рухом