Антиутопії та кіберпанк. Світ майбутнього очима Refinders

Оксана Городівська
Оксана Городівська
Червень 18, 2020

Є такий український гурт Refinders. Вони грають мелодійний синт-поп, і в своїй естетиці часто звертаються до sci-fi — антиутопій та кіберпанку. Так вийшло, що новий альбом гурту — «Day #1» — вийшов уже в світі майбутнього, тобто на карантині. Поки що почути його на концерті не вийде. Тому план дій такий: увімкнути альбом і почитати про книги та фільми, які надихали гурт.

Влад Вєлєєв, лідер гурту Refinders

Влад Вєлєєв, лідер гурту Refinders: 

Перше, що я в житті пам’ятаю з антиутопій, це фільм «Водний світ» (Waterworld) і книгу Замятіна «Ми». «Водний світ» у підлітковому віці мав на мене такий вплив, що потім навіть снився ночами. Передивлявся його разів двадцять. Мене завжди захоплювали сюжети, де людина йде всупереч обставинам, складному світу й не просто виживає, а змінює все навколо себе.

Наш трек «Run Mr Max» взагалі відсилає до фільму «Шалений Макс». Саме його мотиви крутились в голові, коли я написав перші строки. Наче «Шалений Макс» живе в кожному з нас, існує і в сучасному суспільстві, може носити сорочку, і, може, хтось називає його містером. «Your Secrets» — теж свого роду антиутопія, адресована в темні закутки нічних клубів майбутнього.

«1984»

Джордж Орвелл

Останнім часом, здається посилання на цю книгу затерли до дір, але нічого не поробиш — саме Орвелл перший так живо і реалістично, так безкомпромісно природно описав процес перетворення суспільства на контрольовану масу. Описав рушійні сили, що спричинили це і слабкість сил, що начебто мали чинити супротив — і в цьому весь жах історії, в якій немає хепі-енду. 

«Чи мріють андроїди про електричних овець?» 

Філіп Дік

Можливо, завдяки тому, що ця книга потрапила в руки в дитинстві, антиутопії і sci-fi — досі один з найулюбленіших жанрів. По-перше, сюжет, що на той час був абсолютно унікальним, по-друге — стиль написання. Знаю, Ілон Маск також надихався цією книгою.

«Механічний апельсин»

Ентоні Берджес

Пам’ятаю ті метаморфози під час прочитання: від певної симпатії до головного героя — сміливого розбишаки — до зневаги і ненависті як до монстра, і потім трохи співчуття. Щось подібне відчув, переглядаючи «Вбиваючи Єву». Ці ж питання про природу насильства і симпатії до нього. Про це вже багато чого знято і написано, але перші автори завжди будуть першими.

«Сталкер» (за мотивами книги братів Стругацьких)

Думаю, цей фільм Андрія Тарковського надовго залишиться взірцем кінематографічності й глибини. Без будь-яких сучасних спецефектів, режисер образами і діалогами, тінями і шурхотом змушує повірити в існування таємничого місця і потім довго мучитись питанням: «Якщо здійсниться моя заповітна мрія, чи буде вона світлою, чи добра я людина?»

«Той, що біжить по лезу 2049»

Як логічне продовження, фільм, що теж виріс з книги Філіпа Діка. Для мене тут головне — це візуальна складова! Просто неймовірні кольори і форми, ракурси та пейзажі, які закохують у штучний світ, що насправді є жахливим.

«Анігіляція»

Фільм, що я б сміливо назвав сучасною інтерпретацією Тарковського. Чомусь про нього мало говорять, але мене дуже вразив. Трохи затягнута динаміка фільму, певна недоговореність і візуальні складові заворожують. Фільм про істоту, що з’явилась на землі й почала змінювати генетичний код нашої планети.

«Опинись в моїй шкірі»

Трохи зачеплю «андеграундну» нішу. Дуже нетипово знятий фільм 2013-го року, в головній ролі зі Скарлетт Йоганссон, що грає прибульця. Темні тони, загадкова атмосфера, в якій зникають люди, та сама істота, що їх поглинає.

Головний віжуал: колаж з кадрів кліпу Refinders 

Віжуали: imdb.com, обкладинки перших видань згаданих книг

Вийшла книга про 113 неймовірних письменниць. Ось 7 із них