Акустика YUKO в PinchukArtCentre: як це було

Оксана Городівська
Оксана Городівська
Грудень 19, 2018

Жінка, що шукає свій простір свободи. Жінка, що протистоїть консервативному оточенню. Жінка, що вчиться прислухатися до власних бажань і жити, як їй хочеться. Усе це можна сказати і про героїню нового альбому гурту YUKO, і про учасниць виставки «Свій простір», яка зараз відбувається в PinchukArtCentre. Не дивно, що зрештою їхні історії перетнулися.

14 грудня YUKO виступили в арт-центрі в рамках циклу подій «Мистецтво проти ночі». Музиканти поділилися враженнями від виставки, а також зіграли композиції з альбому «DURA?» в незвичному для слухачів форматі — акустиці. Як це було — розповідає сам гурт, арт- і музичні критики. А доповнюють усе фотографії Євгенії Гапон.

Що кажуть YUKO?​

Які ваші враження від виставки «Свій простір»? Які теми або чиї роботи найбільше привернули вашу увагу?

Юля Юріна: Першим сильним враженням стали відтворені розписи дому художниці Поліни Райко. Мене зачепила її історія. У мене є схожа: в одній з фольклорних експедицій мені трапилася самотня бабця, що після смерті чоловіка почала розписувати свій дім букетами квітів. Жоден букет не повторювався.

Найбільш пам’ятною роботою в експозиції для мене стало відео Алевтини Кахідзе «44». Ця робота змушує задуматися, чи справді жінка створена лише для того, щоб народжувати дітей? Чи не має це бути її усвідомленим вибором?

Стас Корольов: Виставка вражаюча й дещо провокаційна, але однозначно важлива та змістовна. Гіпнотизує робота Алевтини Кахідзе «44». «Second Hand» Жанни Кадирової — дуже чумовий проект. Також хочеться повністю подивитися «Хроніки від Фортінбраса», на жаль, не вдалося поки що.

Звідки ідея цього сету? Чому саме акустика? Адже в PinchukArtCentre бували й електронні сети.

Юля: Ідея була в тому, щоб усе відбулося максимально природно. Ми поставили собі завдання — заспівати й зіграти пісні, які назвуть глядачі, використовуючи лише один інструмент.

Cтас: Це в першу чергу зустріч, і тільки по-друге, у якості бонусу, виступ. У нас на лейблі Masterskaya з’явилася акустична гітара і ми якось швидко зрозуміли, що новий альбом цікаво звучить у цьому форматі. До того ж, де ви бачили електронну групу, що грає в акустиці?

А що критики?

Костянтин Дорошенко, критик, куратор сучасного мистецтва:

Впустити живу музику в експозицію виставки в PinchukArtCentre — експеримент, що міг би скотитися в попсу, в спрощення соціальних комунікацій. Музика — найбільш вірусне з мистецтв, яке людина швидко вбирає. Але YUKO — різнопланові музиканти. Вони вміють працювати з середовищем. Навіть букви відеопроекції, відображаючись на сукні співачки, додавали нюансів виступу. І з музичної, і зі змістової, і з візуальної точки зору вийшло цікаво.

HLCP6257

Данило Панімаш, музичний критик:

Музиканти часто розповідають про концепції своїх альбомів чи пісень, і дуже часто ці концепції залишаються на рівні поверхових мислеформ. YUKO ж заходять далі в своїй присвяті. Альбом «DURA?» — про місце жінки в традиційній українській сімейній ієрархії. Тому не дивно, що гурт органічно вписався в експозицію «Свій простір», присвячену місцю жінки в українському мистецтві.

На жаль, YUKO не вдалося передати звичний вайб своїх рейв-перформансів, оскільки виступ відбувався в акустичному форматі, а акустика сьогодні — це щось дуже дворове, похíдне чи домашнє. Втім, у контексті порушеної проблеми це також виглядало органічно — в Україні нечасті голоси пробиваються на поверхню, висвітлюючи проблеми свободи вибору жінки в патріархальному українському суспільстві. Тому така наївно-мила історія, промовлена пошепки на кухні «Пінчука», в майбутньому може стати каталізатором для інших музикантів. І вони нарешті почнуть звертати більше уваги на складний світ довкола, а не виключно на свій талановитий пуп.

Сергій Кейн, головний редактор Comma.com.ua:

По дорозі на подію я очікував побачити, як YUKO заводять рейв у спалахах стробоскопів серед картин і арт-об’єктів. Натомість вийшов приємний акустичний квартирник, теплий і домашній навіть у формальних білих стінах галереї. Продовження ідей виставки «Свій простір», що привернуло до неї ширшу аудиторію, включно зі мною. Добре, коли синергія різних видів мистецтва так спрацьовує.

HLCP6224

Нікіта Шемет, музичний промоутер:

Народний спів під акустичну гітару — таких YUKO я уявити собі не міг. Виявилось, і в такому форматі гурт залишається переконливим. В PinchukArtCentre цей концерт тим більше виглядає круто, бо українські артисти рідко дозволяють собі подібні перформанси, орієнтуючись в основному на набитий партер і доходи. А тут все було так затишно і розкуто, що здавалось, ніби ти десь в Берліні чи Нью-Йорку — один з найпомітніших музичних гуртів у найбільш статусній галереї країни роздає «на спокійному».

Де ви бачили Жанну Кадирову?