Що тепер буде з Майклом Джексоном?
«Я зрадів, коли дізнався, що Майкл помер». Ця шокуюча фраза прозвучала на фестивалі Санденс під час показу документальної стрічки «Покидаючи Неверленд», в якій Майкла Джексона звинувачують у педофілії. Не менш шокуючим було те, що глядачі відреагували на ці слова оплесками, хоча багато з них до цього були прихильниками співака.
Суть справи
Про «Покидаючи Неверленд» заговорили відразу після прем’єри на Санденсі, але головна хвиля дискусій піднялась після третього березня, коли документальну стрічку почали показувати на каналі HBO. У центрі фільму — звинувачення, висунуті Вейдом Робсоном та Джеймсом Сейфчаком. Обидва чоловіки познайомились з Майклом Джексоном ще дітьми, і, за їхніми словами, лише в дорослому віці усвідомили, що співак свідомо розбещував їх.
Майкла Джексона й раніше звинувачували в педофілії. Перше розслідування на цю тему почалось у 1993-му році. Згодом були інші звинувачення, судові процеси, суперечливі свідчення, плітки у таблоїдах і кримінальне провадження. В одній зі справ Сейфчак і Робсон навіть виступили свідками та заявляли, що в їхніх стосунках зі співаком не було нічого підозрілого. Зараз Джеймс Сейфчак каже, що так сильно захоплювався поп-ідолом, що вважав за честь хоч якось захистити його в суді. Мати Вейда Робсона ще в часи перших судових процесів зізналася в інтерв’ю, що бачила, як Майкл спав у одному ліжку з її сином, але сказала, що це лише ознака міцної дружби. Звинувачення, висунуті в документальній стрічці, викликають немало запитань, зокрема й щодо поведінки батьків хлопців.
Критики вважають, що стрічка правдоподібна: режисер розглядає ситуацію з різних кутів, а в словах Робсона та Сейфчака занадто багато деталей, як для вигаданої історії. Чоловіки не змальовують Майкла як однобокого монстра, а пояснюють, що до останнього раділи будь-яким проявам уваги з боку співака, ревнували його до інших хлопчиків і вважали, що сексуальні стосунки з набагато дорослішим чоловіком — те, чого вони самі прагнуть.
Через кілька років після смерті Джексона, вже виховуючи власних дітей, чоловіки переосмислили свій дитячий досвід і подали судовий позов проти компаній MJJ Productions и MJJ Ventures. Позов було відхилено. Представники спадку співака кажуть, що заяви Робсона та Сейфчака — чергова «безглузда та ница спроба заробити грошей, використовуючи безпідставні та спростовані звинувачення». Вони позвалися проти каналу HBO.
Мистецтво і мораль
Не буду стверджувати, що звинувачення з боку Робсона та Сейфчака — правдиві (хоча особисто вважаю, що це скоріше так). Але якщо Майкл Джексон справді був педофілом, то чи маємо ми відчувати сором, слухаючи «Thriller» чи «Billie Jean»? І загалом, що робити з блискучими творами мистецтва, створеними сумнівними людьми?
Продюсер і композитор Філ Спектор працював із The Beatles і докорінно змінив поп-музику. Чи применшує силу його творів той факт, що він застрелив свою дружину? Композитор Ріхард Вагнер був рішучим антисемітом і стверджував, що євреї за своєю природою не здатні створювати мистецтво, але чи маємо ми відмовитись від прослуховування «Польоту валькірій»? Дега також висловлював антисемітські ідеї, Байрон мав інцестуальні стосунки, а Пікассо довів двох своїх партнерок до нервового зриву, і ще двох — до суїциду. Чи має вся ця інформація змінювати наше ставлення до шедеврів світової культури? Щодо цього є кілька підходів.
«Справжні митці зазвичай не знають, що робити зі своєю творчістю. Вони шукають, пробують, виходять за рамки, шукають натхнення в підсвідомих енергіях, снах, інтуїції, — каже музичний журналіст Сергій Кейн, — Як результат, багато наших улюблених музикантів — люди з хворою психікою. З одного боку, ми захоплюємось тим, що вони інакші. З іншого — дивуємось і не пробачаємо, коли з ними щось не так».
Є кілька підходів до того, як сприймати таке мистецтво. Напевне, найпопулярніша позиція зараз — спроба бойкотувати твори людей, яких звинувачують у насиллі. Адже купуючи квиток на фільм Романа Поланскі, ми ніби нормалізуємо поведінку режисера, який колись зґвалтував 13-річну дівчину.
Натомість у середині 20-го століття течія «Нова критика» закликала відокремлювати твори від особистості митця, культурного чи історичного контексту і ставитись до них максимально об’єктивно. З цієї точки зору, цінність пісні «Smooth Criminal» не залежить від того, що робив і як жив Майкл Джексон. Приблизно такого підходу дотримується диригент Деніел Баренбойм, який свідомо виконує твори Вагнера в Ізраїлі, стверджуючи, що, якими б не були його погляди, композитор не написав жодної антисемітської ноти.
Постмодерністи також вважають, що твір існує окремо від автора, тому наше сприйняття не має залежати ні від задуму творця, ні від його особистості загалом.
Що буде зі спадком Джексона?
Наслідки стрічки «Покидаючи Неверленд» вже очевидні — радіостанції в різних частинах світу знімають з ефіру пісні Джексона, епізод «Сімпсонів» з музикантом прибрали зі стрімінгів, а ціна ранчо «Неверленд» за останні тижні впала на 70%. Також представники кав’ярень Starbucks публічно заявили, що музика співака не гратиме в їхніх закладах. Що буде з музикою Майкла Джексона далі? І як до цього ставитися? Запитали думку музичних журналістів і слухачів співака.
Сергій Кейн, музичний журналіст, головний редактор Comma:
«Ми можемо закохатись у пісню, навіть у артиста, але найчастіше ми нічого не знаємо про людину, яка за стоїть за твором, що вона думала та відчувала — і це нормально. Девід Боуі, Джим Моррісон, та й навіть Бетховен, Вагнер — митці стають улюбленими завдяки своїй творчості, а не через свої геніальні рішення у житті. Музика трансцендентна і знаходить шлях до сердець зазвичай попри здоровому глузду. І це не змінити».
Катерина Ятель, музична журналістка, випускова редакторка LiRoom:
«Напевно, кілька радіостанцій відмовляться від ротацій його музики, пісні рідше будуть звучати як саундтреки до популярних фільмів, а років за п’ять вийде драматичний художній фільм, що отримає «Оскар». Але глобально я не вірю, що від музики Джексона коли-небудь відмовляться. Надто вже великий вплив вона має на культуру».
Роман, слухач:
«Майкл був людиною зі зламаною психікою, можливо, тому що в нього не було справжнього дитинства. Тому він і спілкувався, дружив з дітьми. Зараз із нього намагаються зробити щось жахливе, але я не думаю, що настільки світла людина справді когось скривдила».
Маша, шанувальниця Майкла Джексона:
«Я б не хотіла витрачати гроші на музику R. Kelly чи, наприклад, Кріса Брауна. Це безпосередня фінансова підтримка людини, яка зробила жахливі речі. У випадку Джексона я не відчуваю, що якось схвалюю його дії, бо Майкл уже мертвий, і бойкотувати його пісні вже пізно».
Можливо, вчинки Джексона — якраз причина ще раз переслухати його твори. Звучить парадоксально, але так вважає журналістка Кейт Малтбі з CNN. Вона стверджує, що це змушує нас пам’ятати, що навіть генії здатні на жорстокість. Якщо ми робитимемо вигляд, що вбивці та ксенофоби не можуть створювати нічого прекрасного, то й до останнього не будемо вірити у звинувачення проти талановитої зірки.
Попередні звинувачення проти Майкла Джексона теж зчинили немалий шум, але з часом забулися. Зрештою, і минулорічні звинувачення режисера Брайана Сінгера у розбещенні неповнолітніх хлопчиків не призвели до серйозних наслідків — хоча постановника усунули зі зйомок «Богемної Рапсодії», стрічка вийшла під його авторством, і це не завадило їй зібрати солідні 4 «Оскари».
Напевне, найіронічніша ілюстрація того, як швидко ми готові забувати брудні таємниці своїх героїв — те, що пісні Джексона грали навіть на вечірках цьогорічного Санденса, безпосередньо після прем’єри фільму «Покидаючи Неверленд».
