VR і місто: як готували фестиваль Frontier і що там показують
Цієї осені відбудеться фестиваль мистецтва та віртуальної реальності Frontier VR Art Festival. 20-22 вересня він пройде в Києві, а 4-6 жовтня — в Харкові.
Як і де побачити?
Частину арт-об’єктів покажуть на спеціальних виставках, а частину — в міському просторі.
Виставки:
- Київ — Центр сучасного мистецтва M17 — з 20 вересня до 17 листопада
- Харків — арт-хаб «Самокат» — з 4 до 27 жовтня
Міський простір:
Арт-об’єкти будуть інтегровані в місто за допомогою доповненої реальності. Щоб їх побачити, треба буде завантажити додаток на сайті фестивалю і скористатися QR-кодом на локаціях. Серед місць — і київський бульвар Шевченка, і простір біля Держпрому, і один з пустирів Троєщини. Повний перелік локацій в обох містах — на картах:
Карта AR об’єктів у Києві
Карта AR об’єктів у Харкові
Що каже кураторка?
Катерина Рай:
Фестивалем Frontier ми хочемо показати, на що здатне мистецтво разом з новітніми технологіями. Кожного року тема відрізнятиметься, але фокус завжди буде на змінах. Наприклад, зараз ми запропонували тему міста та його стосунків з сучасним мистецтвом.
Завданням художників було переосмислити своє місто та запропонувати рішення, які б могли наповнити його новими сенсами, зробити цікавішим для сучасної людини. Технічно втілити ці ідеї їм допомагала студія Immersense.
Ми склали дерево викликів Києва та Харкова, знайшли спільні питання, що існують в наших містах. Наприклад, обидва міста мають транзитний характер. Що це означає? Є мало місць, де людині хочеться затриматись, де вона могла б уповільнитись, помислити. Існує багато транзитних територій, які б могли стати місцями відпочинку, зосередження креативної молоді, спілкування тощо. Мистецький об’єкт завжди привертає увагу, він здатен залучити глядача, навіть, якщо перебуває в непривабливому районі. Тому об’єкти наших митців потрапляють у віддалені території й неочікувані місця.
Наприклад, Вартан Маркар’ян у роботі «Простір. Експансія» вигадав футуристичні об’єкти, що будуть літати над фонтаном у харківському парку Горького. Взагалі парки вже давно стали ледь не єдиними оазами в місті, переповненому різними символами, знаками, інформацією. Коли я вдягла окуляри, щоб подивитись на містичні об’єкти Вартана, то по-новому сприйняла цей простір, захотіла його знову дослідити.
Петро Гронський торкнувся теми перенасичення, засмічення простору в інший спосіб. У своїй роботі «Е019» він намагається зрозуміти, як взагалі сучасному мистецтву конкурувати з величезними білбордами. Тому збільшену версію цього об’єкта за допомогою доповненої реальності розмістять біля бібліотеки Вернадського в Києві. Там має бути публічний простір, а зараз натомість транзитна зона — ніхто не затримується там.
Виставка, яку ми готуємо в Києві, включатиме і реальні об’єкти художників, і віртуальні проєкти, створені на хакатонах у Києві та Харкові. Також там будуть твори, що спершу з’явилися у віртуальній реальності, а потім були відтворені в реальному світі. Будуть перформанси, розбір кейсів VR-митців, а ще вечірки з використанням віртуальної та доповненої реальності.
Що кажуть художники?
Павло Блінохватов:
Мені подобається створювати світи, в яких глядач бере участь. Зараз я працюю над проєктом «Reborn». У ньому людина опиняється в аудіовізуальному просторі, перед нею з’являється дерево, з якого вітер розносить пилок у різні боки. Це інтерактивний проєкт: глядач сам може керувати напрямком вітру. Для мене важливо, щоб проєкт був імерсивним: коли саме ти взаємодієш з інсталяцією, це дає незабутні враження.
Вперше я зацікавився VR рік тому, коли зробив просту візуалізацію за допомогою vvvv. Навички освоїв сам, але щоб вчитись самому, треба мати певну ідею або ціль.
Головні вміння тісно пов’язані з роботою з 3D редакторами, але крім цього треба ще розумітись у програмуванні (C++, C#). Для створення інсталяції у віртуальній реальності можуть допомогти такі платформи: Unity3d, Unreal Engine 4, CryEngine, vvvv, TouchDesigner. Специфіка роботи на них полягає у тому, щоб усе поєднати: 3D моделі, анімації, аудіо, відео.
До плюсів роботи з VR я б включив усі нові можливості, які нам дає віртуальна реальність, а з мінусів зазначу тільки те, що є чимало людей, у яких голова йде трохи обертом після використання VR-шолому. Такі відчуття часто трапляються при першому досвіді з VR, з часом це проходить.
Олексій Яловега:
VR-мистецтвом я займаюся недавно. Перший раз одягнув VR-шолом Oculus десь на початку літа 2019-го. Я ношу окуляри і спершу вдягати шолом було дуже незручно — я витримував не більше 20 хвилин, а потім ще й боліло перенісся. Але потім спробував VR-шолом нової моделі, де це враховано, і я можу працювати в ньому не менш ніж 2 години без перерви.
Спершу відчуття від віртуальної реальності були дивні, я не дуже розумів, як усе це використовувати у реальному житті й творчості. Та мені пощастило попасти на Харківський хакатон, там було багато людей, які вже проводили у віртуальному вимірі більше часу і знали, як створювати у VR цікаві речі та потім їх презентувати.
VR-художник — це людина, у якої є доступ до VR-шолома, та яка хоч трошки розуміється в компах. Не вважаю, що це прямо щось космічне, просто наступний ґаджет із новими можливостями, що допомагає дивитись на речі під іншим кутом. Через це аналогові та 2D митці нікуди не дінуться, як нікуди не дівся театр після появи сінематографа.
У мене ще не великий досвід, аби казати, що я напрацював у віарі свій стиль, але мені подобається створювати концепти транспорту, архітектури, нових рішень для урбаністичного середовища та, звісно, абстракцію.
На хакатоні я зробив два проєкти. Один із них — «Ялойолки». Він спрямований на те, щоб зберегти насадження ялинок під час новорічних свят. Жителі міста зможуть спостерігати за проєкціями ялинок на стовпах вуличних ліхтарів. Вони матимуть вигляд голограм. А в несвятковий час на цих стовпах будуть проєктуватися голограми об’єктів сучасного мистецтва та реклама.
Головний віжуал: ескіз роботи Вартана Маркар’яна «Простір. Експансія»
