Ближче до вінілу

Вініл — це дуже особистий контакт з музикою. Виймаєш з глянцевої упаковки паперовий конверт. Звідти платівку. Балансуєш її, опускаєш на програвач. Підводиш голку на початок. Старт.

Це наш спільний матеріал з корнером платівок Vinyla. Він розпочався зі зйомок промовідео, а виріс у великий спецпроект про те, як стати ближчим до вінілової культури.

Повернення вінілу

В середині 2000-х всі заговорили про повернення вінілу. За минулі 15 років у США він став єдиним фізичним носієм музики, продажі якого не скоротилися, а навпаки — зросли. За 2018 рік у Штатах продалося майже 17 млн нових платівок. А ще є великий ринок перепродажу. І цей вініловий бум — не просто ностальгія. Опитування ICM показує, що найбільше купляють платівки люди, яким зараз 25-34 роки. Тобто не ті, хто з ніжністю згадує минуле, а ті, хто шукає справжність сьогодні.

«Всі ми перейшли в цифрове життя і нам бракує чогось фізичного. Людям хочеться щось колекціонувати. Вініл — це не ідеальний носій, але це певний еталон звуку і фетиш», — каже Юра Каленюк. У 2013-му році він заснував магазин Vinyla і сприяє поверненню платівок в Україну. «В нас культура вінілу в певний момент пропала, а в деяких країнах ні. Наприклад, Америка постійно підживлює інтерес до вінілу. В дуже багатьох американських фільмах, якщо герою потрібно, щоб у кадрі зазвучала музика, він ставить її з платівки. Це є в «Людях Ікс», «Ла-Ла Ленді», «Королівстві повного місяця». Навіть Стейтем у «Механiку» так робить. І старі, й сучасні фільми показують саме вініл».

Зараз багато говорять про появу HD вінілу. Його виробництво поєднає цифрові й аналогові технології. Головна відмінність — у матриці, з якої відтискають платівки. Її моделюватимуть у 3D, а доріжки будуть наносити лазерним гравіюванням. Так можна досягти точнішої передачі звуку й зменшити кількість браку на виробництві. Компанія Rebeat Innovation планує випустити перші зразки вже в 2019-му. Такі платівки гратимуть і на старих програвачах, і на спеціально створених під HD.

Це перша серйозна зміна в технології виробництва платівок за довгий час. Що ж до програвачів, то на Kickstarter періодично запускають виробництво всяких дивних моделей. Наприклад, без опорного диска, на який ставиться платівка.

Або програвач MAG-LEV Audio. У нього опорний диск левітує на магнітній подушці.

Це перша серйозна зміна в технології виробництва платівок за довгий час.

Floating Record™ Vertical Turntable
ATMO SFERA™ Platterless Turntable

Перші кроки

Покупка обладнання

«Починати треба з покупки платівки. Якщо є платівка, людина буде шукати спосіб її послухати — в друзів, у закладі чи на власному програвачі».

Якщо ж ви зібралися купити обладнання, перевірте, що у вас вже є, і розкажіть консультанту. Які у вас колонки? Можливо, вже є підсилювач? Може, навіть фонокоректор? Ця деталь — друга ланка після голки. Вона дуже впливає на те, який звук передається далі, власне, коригує сигнал. Тому на неї треба звернути увагу.

Найбільш прийнятний варіант середньої ціни — це програвач з вбудованим фонокоректором, який можна вимикати. Це дає можливість прокачувати систему в майбутньому.

Щодо колонок. Музика розбита на канали: з лівої колонки може звучати акустична гітара, з правої — вступає ударник. Якщо колонка одна, то це не вдасться оцінити. Тому бажано брати повноцінне стерео.

У бюджетних програвачах тонарм (важіль, на який кріпиться голка) не регулюється — неможливо виставити необхідний тиск на голку, тому вона може проскакувати на деяких доріжках чи, навпаки, грати одне слово по колу. Команда Vinyla не радить витрачати гроші на «Insta»-програвачi Crosley чи схожі. Тому що бонусом до гарної фоточки в інстаграм стане проблема з програванням частини платівок.

Якщо є програвач і хороша акустика, наступний крок вдосконалення — це голка.

Догляд

На платівку сідає пилюка. Тому завжди перед прослуховуванням потрібно пройтися по ній антистатичною щіточкою, що зніме ворсинки, пилюку, шерсть тварин.

Платівку варто брати лише скраю, де немає запису. Якщо торкатися звукових доріжок пальцями, жир від шкіри потрапляє туди і впливає на звук. Також важливо очищувати голку, бо на неї потрапляє бруд з доріжок.

Ще один спосіб догляду: миття платівок. Воно відбувається на спеціальних машинках — існують вакуумні та ультразвукові.

Мінімальний комплект:

Антистатична щітка Спрей для платівок і мікрофібра Рідина для чистки голки

Зберігання

Платівки треба зберігати лише вертикально. Не тримати ні їх, ні апаратуру біля батареї. Вініл погано реагує на перепади температури. Також боїться прямого сонячного проміння, викривляється від нього. Вологість сама по собі для вінілу не страшна, але від неї може утворитися грибок, що не завжди відмивається. Це стосується колекцій, які колись тримали в гаражі чи на дачі.

Вінілові ритуали

Вибір платівок

«Amazon теж продає платівки, але магії не відбувається, бо вініловий магазин — більше, ніж місце покупки, — каже Юра Каленюк. — Туди треба прийти, поговорити, зловити емоцію, дізнатись, що людина, з якою ти говориш, наприклад, теж любить Portugal. The Man. Бо Amazon надішле тобі листа: «Класний вибір, чувак», але такий самий лист отримає кожен».

«Amazon теж продає платівки, але магії не відбувається»

Тусовки і лейбли

Навколо рекорд-сторів часто розвивається своя тусовка й культура. Наприклад, найбільший у світі незалежний магазин вінілу Amoeba в Лос-Анджелесі проводить у себе автограф-сесії та концерти, де можна почути LP чи Young Fathers.

Деякі магазини збирають навколо себе артистів і створюють власні лейбли. Один із легендарних кейсів — кельнський Kompakt. Він починався як магазин вінілу, а зараз також випускає електронну музику і має дистриб’юторську агенцію.

Мюнхенський Public Possession став хабом, де поєднується магазин вінілу, одягу та принтів, власний лейбл і майданчик для лекцій і зустрічей.

Vinyla теж розширюється. Цього року вони запустили вінілове видавництво Vinyla Records. Їхній перший реліз — міні-альбом гурту Braii «City of Nothing», а попереду вихід платівки Cape Cod «Echoes».

Автографи

Ще одна складова вінілової культури — автографи музикантів. «Найцінніші платівки — ті, що ти підписав на концерті особисто, — каже Юра. — Раніше підписати вініл на київському концерті було нескладно, бо так робили одиниці.

А тепер мені навіть страшно уявляти, яка купа фанів намагалася підписати в Massive Attack уже ювілейний «Mezzanine». Дехто навіть приходив з кількома копіями».

Щоб отримати автограф на концерті, Юра радить брати з собою тільки конверт від платівки, мати маркер, пробиратися близько до сцени і ловити зоровий контакт з музикантом.
А там — як пощастить.

Обкладинки

Інша важлива частина вінілової естетики — обкладинки альбомів. Саме на вінілі вони мають досить великий розмір, тому зручно розглядати деталі. Ось деякі круті артворки різних часів.

Вибір Юри Каленюка

1968 The Beatles
«White Album» Я люблю мінімалізм. Еталонна мінімалістична обкладинка — це The Beatles «White Album». Все біле і просто написано: The Beatles. Зараз схожа є в Івана Дорна, в ONUKA і ще багатьох артистів.
2012 Alt-J
«An Awesome Wave» Для мене найцікавіші обкладинки — ті, де чіпляє зображення, але не написано, що це за група й альбом. Зате коли дізнаєшся назву, то вже ніколи не забуваєш. Тут якісь незрозумілі жовто-зелено-голубі розводи. І все. Одного разу я йшов науковою виставкою, дивлюся — а там стенди з інформацією про NASA. Придивляюся — обкладинка Alt-J, думаю: що вона тут робить? Виявилося, що це багатошарове зображення з супутника на дельту ріки Ганг у Бангладеш.
1967 The Velvet Underground
«The Velvet Underground & Nico» Дуже попсовий варіант, але він справді еталонний. Малюнок створив головний художник поп-арту Енді Воргол, який тоді був менеджером гурту. В оригіналі шкірку можна було відклеїти й добратися до банана тілесного кольору. Цю пікантну деталь дорого відтворювати, тому в пізніших перевиданнях її зазвичай нема.

Вибір редакції Привіт/

1979 Joy Division
«Unknown Pleasures» Це культове зображення учасник Joy Division Бернард Самнер знайшов у Кембриджській енциклопедії астрономії. На діаграмі візуалізовані радіохвилі, які випромінює нейтронна зірка-пульсар. В оригіналі це були чорні лінії на білому фоні. Але арт-директор Factory Records Пітер Севілл змінив кольори, а ще підкреслив загадковість обкладинки тим, що прибрав з неї всю інформацію, включно з назвою гурту й альбому.
1977 Pink Floyd
«Animals» Звичайно, відоміша обкладинка — це «The Dark Side of The Moon». Але в цієї шалена історія. Для неї виготовили 12-метрову надувну свиню, накачали гелієм і запустили біля лондонської електростанції. На другий день зйомок її понесло вітром, вона пролетіла над аеропортом Хітроу, через це скасували кілька рейсів. Свиню занесло аж на ферму в Кент, там вона полякала корів. Але її повернули і познімали ще день. В результаті для обкладинки скомпонували кадри з різних днів.
2001 Radiohead
«Amnesiac» Цю обкладинку Radiohead, як і всі інші, зробив Стенлі Донвуд. На ній зображена книга, на обкладинці якої плаче мінотавр. У цій роботі автор прирівнює Лондон до міфологічного лабіринту, «уявної в’язниці, де ти і є лондонським мінотавром, де всі ми монстри, напівлюди, напівчудовиська».

В яких закладах Києва послухати вініл?

Gram —
аудіофільний бар, що робить акцент саме на якості звуку
Ta Kava —
проводять вінілові вечори по вівторках
Vinyla Corner —
логічно: купив платівку і одразу послухав
Каштан Coffee —
можна послухати вініл і пограти в шахи
Хармс —
тут поруч з платівками живуть книги з мистецтва й дизайну

Платівка закінчується. Чути, як голка її відпускає й піднімається. Відводиш тонарм, береш гострі краї, перекидаєш і музика починається знову. Але вона не почнеться без тебе. Тому близькість до вінілу така особлива.

Поділитись