Колетт
Сідоні-Габріель Колетт (потім уже просто Колетт) переїхала до Парижу з Бургундії. Вона вийшла заміж за письменника, журналіста Анрі Готьє-Віллара. Саме він помітив її письменницький талант, і почав видавати її твори… під своїм іменем. Це була серія романів про дорослішання Клодін, дівчину з провінції, що підкорює Париж. Тобто доволі автобіографічна історія.
Під власним іменем Колетт починає друкуватися аж через вісім років. А ще розлучається і починає виступати в мюзик-голі, театрі й кабаре. Про один із її виступів Ганна Улюра пише: «Номер зветься «Єгипетський сон». Стриптиз (а це, власне, він) тут виконує мумія фараонки. Пробуджує мумію до її звабного танку довгим поцілунком археолог. Роль археолога виконувала жінка, відома акторка-траснвеститка Матільде де Морні, «Міссі». Склалося так, що Міссі була ще й маркізою. «Єгипетський сон» узяв на олівець префект поліції. Танцівницю, яка зображала мумію, звинуватили в розбещуванні титулованої особи (був закон, який це забороняв). Танцівницю, яка зображала археолога, — в публічному носінні штанів (був закон, який забороняв і це). «Мулен Руж» не годен був умістити охочих долучитися до дійства на сцені й поза нею».
Так Колетт ставила Париж на вуха, продовжувала писати, очолила Гонкурівську академію, ще двічі виходила заміж і стала легендою Прекрасної епохи й сексуальної емансипації.