З чого зроблений серіал «Sex Education»

Оксана Городівська
Оксана Городівська
25 Січня, 2019

«Синку, я помітила, що ти прикидаєшся, ніби мастурбуєш». У цій фразі незручно тупо все. І такого в серіалі «Sex Education» (Статеве виховання) вистачає. Він вийшов на Netflix у січні, добре вписався в світ фільмів про підлітків і вартує вашої уваги.

16-річний Отіс незайманий і взагалі панічно боїться свого тіла. Про секс він знає лише в теорії. Зате теорії йому дісталося багато, адже його матір — секс-терапевтка. Одного дня він і сам випадково дає консультацію. Це чує його однокласниця Мейв і переконує Отіса заснувати шкільну секс-клініку. Попит є, а слухати інших і давати поради герою вдається краще, ніж розрулювати власне життя. В серіалі повно жартів про секс, але досвід персонажів не зводиться лише до нього. Крім гормонального вибуху, вони переживають пошуки себе, прагнуть розуміння і емоційної близькості. Зрештою, і Отісові поради більше про стосунки, аніж про секс.
SexEdArticle
Отіс і Мейв, кадр з серіалу «Sex Education», imdb.com

Майже в усіх обговореннях «Sex Education» звучить: жаль, що такого серіалу не було, коли нам було по 16. Виявилося, з цієї думки він і виник. Авторка серіалу Лорі Нанн каже, що на початку роботи вони з продюсерами і сценаристами довго обговорювали, яку інформацію хотіли мати на телебаченні, коли були тінейджерами, а потім включали це в сюжет. В результаті це дало смішний, чесний і зворушливий серіал.

Але крім нових ідей, «Sex Education» виріс із цілої традиції підліткових фільмів. The Atlantic пишуть, що він так очевидно зшитий з хітів Netflix і тінейджерської класики, що його успіх дивує. Ми вирішили розібратися в зв’язках «Sex Education» з іншим підлітковим кіно — впливах, цитатах і тому, що схожого подивитися.

Ностальгія за Джоном Г’юзом

«Sex Education» здається позачасовим — в кадрі ніби і з’являються смартфони та ноутбуки, але вони не дуже впливають на життя персонажів. Особливо, якщо порівняти з недавнім фільмом «Восьмий клас» (Eighth Grade). Одяг героїв теж ніяк не вказує на сучасні тренди. З місцем дії щось схоже — герої живуть в Англії, але їхня школа виглядає, як збірний образ з американських фільмів: вздовж коридорів тягнуться ряди кольорових шафок, грає шкільний оркестр, а учні носять футболки зі шкільним лого.

Авторка Лорі Нанн каже, що ця ностальгічна естетика — данина фільмам Джона Г’юза. У 80-х цей режисер, сценарист і продюсер випустив кілька стрічок про підлітків, що стали культовими для Америки. Серед них: «Шістнадцять свічок» (Sixteen Candles), «Красуня в рожевому» (Pretty In Pink) і «Вихідний день Ферріса Б’юллера» (Ferris Bueller’s Day Off).

Але найвідоміший і найближчий до «Sex Education»«Клуб “Сніданок”» (The Breakfast Club). У ньому п’ятеро старшокласників, відбуваючи шкільне покарання, змушені провести цілий день разом. Усі вони з різних шкільних «каст», тому зазвичай не спілкуються. Але потроху розмова зав’язується, герої сперечаються, діляться тривогами. Їхні упередження розсіюються і виникає порозуміння. «Sex Education» теж діє так — персонажі поступово об’ємнішають і виходять за межі набору ярликів: спортсмена, бунтарки, задрота чи модниці.

SexEdArticle2
Кадр з фільму «Клуб “Сніданок”», imdb.com

Челендж «встигнути до випускного»

«Це новий фронтір, мій сексуально подавлений друже. Наш шанс нарешті піднятися в соціальному харчовому ланцюзі. Ми маємо трансформуватися з приземлених гусениць в прекрасних косаток», — каже Отісу його найкращий друг Ерік на початку навчального року.

Ціль втратити цноту до випускного (а краще просто — найближчим часом) періодично виринає в «Sex Education». Але вона не набуває такого спортивного азарту, як в «Американському пирозі». Тут все більше схоже на фільм «Суперперці» (Superbad). Його головні герої — шкільні лузери, яких грають Майкл Сера і Джона Гілл. У сюжеті класичний набір: домашня вечірка, спроби намутити алкоголь з фейковим ID, приїзд копів і всякий хаос. Але «Суперперці» добре тримають баланс між гумором, вульгарністю, підлітковою незграбністю і дружбою. Фільм відходить від мачизму і показує, що хлопці й дівчата не з таких вже й різних планет, а життя не закінчується після вирішальної вечірки.

Цитування пафосних жестів

«Знаєш, як у ромкомах чувак нарешті усвідомлює, що він закоханий, приходить до дому дівчини з бумбоксом, вмикає її улюблену пісню, і публіка впадає в екстаз? Так от, мене від цього нудить», — каже Мейв Отісу. Це вона цитує сцену фільму «Скажи хоч щось» (Say Anything!) з Джоном К’юсаком. Схожу, але масштабнішу серенаду виконує персонаж Хіта Леджера у «10 речей, які я ненавиджу в тобі» (10 Things I Hate About You).

Герої «Sex Education» ніби і ставляться до цих великих жестів іронічно, але все одно вдаються до них. Проти директора вони бунтують так само, як персонажі «Спілки мертвих поетів» (Dead Poets Society). Тільки замість фрази «O Captain! My Captain!» звучить дещо інше.

Кадр з фільму «Скажи хоч щось», imdb.com

God Save the Queens

У підліткових фільмах мають бути королеви, що дефілюють коридорами, зустрічаються з футболістами і зневажають всіх інших. Найкраще вони показані в «Крутих дівчатах» (Mean Girls). Там грають Ліндсі Логан, Рейчел МакАдамс і Аманда Сейфрід, а сценарій, який розтягли на цитати, писала Тіна Фей. У «Sex Education» є своя групка модних і популярних. Вони не в центрі сюжету, але теж пліткують і засуджують усіх.

MeanGirls3
Кадр з фільму «Круті дівчата», imdb.com

Тим часом десь на іншому боці шкільної ієрархії живе Ерік, найкращий друг Отіса. Він — гей і не приховує цього, але досі сумнівається щодо зовнішнього самовираження. Паралель для його пошуків дає сам серіал. Це стрічка «Гедвіґ і злощасний дюйм» (Hedwig and The Angry Inch), фільм про співачку-трансгендера, що вийшов у 2001-му і вже набув культового статусу. У «Sex Education» цей фільм вплетений через косплей образів, сюжетну схожість і пісню «The Origin of Love».

То це романтична комедія чи як?

Хоча «Sex Education» залишає враження кумедного серіалу, насправді там багато серйозного — підліткова вагітність, булінг, суспільний тиск. І якщо деякі серії балансують між смішним і серйозним, то деякі розходяться в різні жанри (як-от, комедійна друга і драматична третя).

Щось схоже вийшло в австралійських фільмів «Рік, коли в мене ламався голос» (The Year My Voice Broke, 1987) і «Флірт» (Flirting, 1991). У них один головний герой, але різна тональність. У першому Денні Емблінг тусується на сухих кам’янистих пагорбах зі своєю найкращою подругою Фреєю. Він закоханий у неї, а вона — в регбіста і дрібного злочинця Тревора. Спершу все досить мило, можна й посміятися з головного героя, коли він одягає темні окуляри і зализує волосся назад, як це недавно робив Алекс Тернер. Але потім фільм переходить у цілком собі серйозну драму з питаннями життя і смерті.

Кадр з фільму «Рік, коли в мене ламався голос», imdb.com

Події «Флірту» відбуваються декілька років по тому. Денні тепер вчиться в школі-інтернаті для хлопчиків. Іноді вони проводять з дівчачою школою спільні події. На одній із них герой знайомиться з Тандіве, донькою політичного активіста з Уганди. Вони обоє не вписуються в шкільний колектив, і ця іншість їх зближує. «Флірт» має значно легший настрій, ніж попередній фільм. Він торкається соціальних проблем, але залишається романтичним і ніжним. Крім того, там з’являються юні Ніколь Кідман і Наомі Воттс, а роль Тандіве грає Тенді Ньютон, яку ви можете знати з серіалу «Край “Дикий Захід”» (Westworld).

У підсумку

Звичайно, «Sex Education» порівнюють і з британськими серіалами — як мінімум зі «Скінс» (Skins)  і «Кінцем ї***ого світу» (The End of the F***ing World). Його взагалі легко розбирати на фрагменти, які ми вже десь бачили. Але серіал причаровує тоді, коли трошки обманює наші очікування. Коли персонаж виявляється глибшим, ніж спершу здалося. Коли маленькі деталі видають розгубленість героїв. І коли серед універсальної естетики з’являється індивідуальна щирість.

Інфографіка: як змінювалася популярність кіножанрів за 100 років