Трек: Grisly Faye & Pepe Gavilondo — ZYMA
«Ця пісня — найсумніша в світі», — написала Маргарита Кулічова, вона ж Grisly Faye. І цим дуже заінтригувала. Як і тим, що її «ZYMA» виходить у перший день весни. І на відміну від попередніх електронних треків, вона така вразливо акустична.
Пісню «ZYMA» Маргарита записала разом з кубинським музикантом Пепе Ґавілондо. Їхнє знайомство, запис треку та зйомки відео відбулися під час програми OneBeat. Щороку туди відбирають 25 з понад 4000 молодих музикантів з усього світу. Впродовж місяця вони живуть, творять і виступають разом у різних містах Сполучених Штатів. Трошки цього шаленого життя можна побачити у відео. А про інше розповіла сама Маргарита.
Про участь у OneBeat
Перший день я та більшість учасників провели в студії. Наш джем тривав 18 годин, тоді ми зробили перерву на вечерю і продовжили вже з танцями. Десь тоді до мене прийшов Пепе зі словами: «When I saw your picture on the website, I was sure you’re another Eastern European Coldhearted Slavic Bitch. But man, what are you? I love you so much!». Так і зав’язалася наша дружба.
OneBeat перевернув мене повністю. Я ніколи не думала, що буду любити так міцно одразу 25 людей. Кожен день починався з безкінечних «i love you», поцілунків, обіймів etc. Були складні моменти, звісно, це ж робота, але всі конфлікти мали якесь нове для мене забарвлення.
Коли прийшов час прощатися і летіти в Лісабон (там я на першому році магістратури, саунд-дизайн у кіно), я вийшла з автобуса на зупинці біля найостаннішого терміналу JFK і здавалося, що моє серце зупиниться прямо там. Навіть коли зараз пишу ці рядки, мої руки трусяться.
Про створення пісні та її складну географію
На момент написання треку я вже думала про майбутнє прощання. І от ми з Пепе сидимо вночі в студії, я розповідаю йому якісь байки про Київ, наспівую «Києве мій», він мені розповідає про Гавану. І я розумію, що вже майже рік не бачила зими і не побачу ще якийсь час після проекту. (Зараз я мешкаю в Таллінні й тут зими — завались, і вона класна). І я трошки боюсь побачити сніг, бо для мене це означатиме, що все це цінне і прекрасне вже позаду.
Отож я думала про те, що ж зі мною станеться, коли все це буде минулим. І почала співати. Ми грали, напевно, годину, і коли закінчили — щось змінилося. Здавалося, що вся кімната потоне у слоьозах. Українська вийшла якось сама собою. Я дуже рідко нею спілкуюся і зараз для мене це дуже особиста мова, маленький привілей.
Через кілька днів ми презентували цей трек на великому концерті. Для всіх це був абсолютний сюрприз (особливо після того, як я гроулила, стейдждайвила, роздавала репачину etc). Ми сиділи вдвох за роялем, Пепе грав, я співала і, коли ми закінчили, всі ревіли. Так я відкрила свою нову суперсилу.
Звук ми записали на 2 айфони і я подумала, що краще так і залишили. Сам трек триває 8 хвилин, але ми зможемо видати повну версію, лише коли зустрінемось знову. Ми так вирішили.
Пепе живе на Кубі, і це дуже ускладнює нашу роботу. Середня місячна заробітна плата там складає $17, 1 година інтернету коштує $1. Щоб поговорити зі мною, Пепе їде о 4 ранку в якийсь парк, і ми маємо 30 хвилин чату. Тож про обмін бодай якимись файлами мова взагалі не йде.
Але OneBeat зараз видає мікстейпи, які ми записали під час програми, і вони — суцільна краса!
Про артворк від Данила Галика
Вже стало приємною традицією, що кілька разів на рік я переїжджаю до нової країни. На письмі це виглядає дуже красиво і навіть романтично, але на ділі буває складно. Коли стало очевидно, що моє життя складатиметься саме так, я захотіла мати з собою щось таке, щоб коли заїжджаєш до нової оселі, можна було одразу зробити її трошки своєю. Це мало би бути щось легке й невелике.
Відтак зі мною почав подорожувати артворк Данила Галика (з гурту Blooms Corda), який він продавав як частину краудфандингу до альбому «Fog Lavender». Його ілюстрація вже поїздила зі мною добряче і я дуже її люблю (і сам альбом теж). До того ж, Данило, як на мене, the master of the sensual arts, тож хто, як не він?
Я нас вітаю — зима вже закінчилась, and we’re doing quite well, I must say.
