Tonight from New York: як розвивалися лейт найт шоу
Формат пізніх вечірніх програм — лейт найт шоу — цікавий тим, як він поєднує музику і політику, новини і гумор. В їх ефірі могли з’явитися і Мадонна, і Фідель Кастро, і Девід Бекхем. Ми вирішили дізнатися, як розвивалися лейт найт шоу і як вони вплинули на Америку. Про це нам розповів головний редактор Vertigo, дослідник лейт найту та стендапу, фанат поп-культури Юра Поворозник.
Для більшості все почалося з Джиммі Феллона. Він став обличчям поняття «лейт найт шоу» в багатьох країнах, зокрема в нас, і вивів у абсолют розваги з зірковими гостями: гра на дитячих інструментах з Backstreet Boys, обливання водою з Джейсоном Стейтемом, биття яєць з Девідом Бекхемом та багато-багато іншого.
Формат шоу легко нарізався для YouTube, популярність росла — за кількістю глядачів Джиммі випереджав усіх переслідувачів як мінімум на 30%. Конкуренти, як-от Стівен Колбер, влаштовували вечірку щоразу, як вдавалося обійти шоу Феллона. Але це бувало рідко. Здавалося, що нічого не посуне короля з трону.
А потім настав вересень 2016-го року. Президентські перегони були в розпалі й ведучий The Tonight Show вирішив розважити гостей розмовою з Дональдом Трампом. Все було як завжди — ведучий задає необтяжливі питання і сміється над усіма репліками гостя. Не вистачало лише фірмової гри, натомість Джиммі мило cкуйовдив мільярдеру волосся. Через місяць аудиторія шоу втратила майже мільйон глядачів. Прихід до влади нового президента оживив розм’якле американське суспільство, а з ним і лейт найт шоу, яке повернулося до своїх витоків.
Привіт, Америко!
Першим у форматі «лейт найт» можна назвати The Pepsodent Show. Воно ще не було телевізійним, а транслювалося на хвилях радіо NBC з 1938-го по 1948-й роки. Назва програми походила від спонсора — зубної пасти Pepsodent, а ведучим був комік Боб Гоуп. Його супроводжував сайдкік Джеррі Колонна те невелика команда, в якій була навіть 16-річна Джуді Гарленд.
У 30-хвилинний хронометраж входили монолог ведучого, обговорення новин, постійні рубрики та класичне інтерв’ю із зірковим гостем. Не надто відрізняється від сучасних лейт найтів, еге ж? З-поміж інших The Pepsodent Show виділялося стартовим монологом Боба Гоупа, повним політичного гумору та соціальної критики. Такий підхід став візитівкою програми та суттєво вплинув на рейтинги під час Другої світової — тоді «пепсодент» був найпопулярнішим шоу США.
На початку ери телебачення у 1950-х щасливе післявоєнне покоління не хотіло гострої соціальної критики, а віддавало перевагу розвагам. Тож Гоуп перейшов у новий формат і спробував конкурувати з Едом Салліваном, творцем популярного телевар’єте Toast of the Town. То була сукупність артистичних номерів, з’єднаних докупи жартами ведучого. Перегони з Салліваном на його ж території Боб Гоуп програв.
Найвпливовіше шоу в історії
У 1955-му телевар’єте офіційно перейменували на The Ed Sullivan Show. Салліван став першим в історії творцем зірок — потрапляння на ефір майже одразу гарантувало кар’єрний злет.
Програма формувала культурний ландшафт США і досі вважається найвпливовішим шоу в історії телебачення. У різний час гостями дядька Еда були Елвіс, The Beatles, Стіві Вандер, Дженіс Джоплін, The Animals, The Beach Boys, The Jackson 5, The Rolling Stones, The Doors та ще безліч артистів і гуртів з назвами на The.
Салліван сам відслуховував усіх потенційних гостей, відбираючи перспективних. Щоправда, Елвіса ведучий не запрошував, поки той не став всеамериканською зіркою — Еду не подобався хуліганський імідж співака. А от милих хлопчаків з Ліверпуля шоумен покликав на злеті кар’єри (у 1964-му році) і зірвав куш — рекорд у 73 мільйони глядачів.
До студії запрошували не лише музикантів, а й театральні об’єднання, ілюзіоністів, циркові колективи й будь-кого, хто хотів популярності. Але поки The Ed Sullivan Show виходило лише по неділях на каналі CBS, конкуренти з NBC вирішили трохи змінити правила гри й випустили Tonight Starring Steve Allen — офіційно перше «лейт найт шоу» в історії.
Поява «лейт найт шоу» як ми його знаємо
NBC не вигадували велосипед, а лише дали можливість коміку та джазмену Стіву Аллену робити свою справу. Той вчинив максимально раціонально — збільшив роль ведучого, поцупив ідею монолога у Боба Гоупа і трохи структурував вар’єте Саллівана. Фактично, саме він задав стандарт лейт найту.
Перший епізод Tonight Starring Steve Allen вийшов 27 вересня 1954-го року. І знаєте, чим він відрізнявся від інших спроб до цього? Успішністю. NBC завоювали для себе вечори буднів — шоу Аллена нагадувало Джиммі Феллона у 50-х. Ведучий розігрував комедійні сценки з зірками, інтерв’ював їх, демонстрував глядачам нові та вже популярні музичні гурти, запрошував циркових артистів і особливо любив кликати своїх друзів, стендап коміків. Якщо ви дивилися другий сезон «Неймовірної місіс Мейзел», то бачили один із епізодів передачі — для фінальної сцени спеціально перезняли цілком реальний монолог Ленні Брюса.
У 1957-му році ведучий втомився від необхідності працювати над ефіром кожного дня і покинув проєкт. Майже рік NBC не знали, що робити з шоу. А потім знайшли Джека Паара. Новий ведучий вирішив зробити ставку на інтерв’ю, а заміна хостів стала звичною для формату лейт найт шоу.
Паар тонко вловив запити суспільства — у В’єтнамі почалася війна, американці поступово поверталися обличчям до соціальних проблем, які ховалися за економічним достатком 50-х. Цікаві й змістовні розмови з гостями завершили формування формату «лейт найт шоу» — тепер це було не лише розважальне шоу, але й соціально-політичне.
Джек зі своїми інтерв’ю, скандалами та розпусними жартами генерував купу інфоприводів. Це зробило Tonight Show одним зі стовпів американського телебачення: його обговорювали в чергах, на зупинках, у газетах і навіть у конкурентів на інших каналах. Серед гостей були топові політики, наприклад, Джон Кеннеді під час своєї президентської кампанії. Втім, найрезонанснішим став Фідель Кастро, розмова з яким розрослась у величезний скандал. Керівника кубинських революціонерів уже тоді недолюблювали у США, а Паар ще й поїхав у Гавану, щоб записати це інтерв’ю. В результаті, до 2015-го року він був останнім ведучим лейт найту, який зняв випуск на Кубі (тепер це звання має Конан О’Браєн).
Тим часом, Стів Аллен запустив власне шоу, The Steve Allen Show, чим задав тренд на розмноження формату. В 1962-му році Паар втомився від вічних перегонів (шоу тримало хронометраж у майже дві години і виходило 5 разів на тиждень) і його замінив Джонні Карсон.
30 років, що змінили світ
Ніхто ще не просидів у кріслі лейт найт ведучого довше, ніж Джонні Карсон — 30 років.
Американці оплакували Кеннеді, хапалися за голову через Ніксона, переживали рух гіппі та антивоєнні демонстрації проти В’єтнаму — тож формат інтерв’ю залишався дуже актуальним. Ведучий був останнім, хто суттєво вплинув на структуру «лейт найту» — монолог та інтерв’ю остаточно вийшли вперед, відтіснивши елементи вар’єте у розважальні паузи. Для того, щоб бути ближчим до гостей Джонні навіть перевіз шоу до Каліфорнії (це сталося в 1972-му році).
Після відходу від справ Еда Саллівана у 1968-му саме The Tonight Show з Джонні Карсоном взяло на себе роль кузні талантів, особливо для комедійного жанру. Потрапити на програму до Карсона означало для стендапера найвищу точку злету — після цього сміливо можна було починати давати великі сольні концерти, записувати спешли та вимагати великі гонорари.
Еллен Дедженерес якось розповідала, що коли вирішила стати коміком, то за фінальну ціль поставила собі саме запрошення до дядька Джонні. І у 1986-му році здійснила свою мрію.
Масштаб впливу Карсона на глядацьку аудиторію ілюструє наяскравіший скандал, пов’язаний з шоу — у 1973-му році ведучий пожартував про нестачу в країні туалетного паперу, що спровокувало національну кризу. Люди кинулися скуповувати «дефіцитний» товар і корпораціям-виробникам навіть довелося збільшити виробництво, аби врегулювати паніку.
Протягом тридцяти років шоу було наріжним каменем американської культури — воно давало глядачам нових кумирів, запалювало скандали, скидало з постаментів ідолів і прискіпувалося до політиків. Конкуренти NBC ніяк не могли створити якісний аналог, а сам канал ввійшов в азарт і запустив інші шоу — з 1973-го до 1982-го Том Снайдер спілкувався з артистами у The Tomorrow Show, а в 1983-му році у з’явилася передача Late Night with David Letterman.
Великий розбрат
Стівен Колбер, Джиммі Феллон, Джиммі Кіммел, Джеймс Корден, Сет Маєрс, Тревор Ноа, Лілі Сайн та Конан О’Браєн — ось імена головних сучасних ведучих лейт найту. Чимало, якщо враховувати, що у кінці 80-х їх було лише двоє, і обоє виходили по черзі в праймтайм NBC.
Але потім стався 1992-й. Карсон вирішив нарешті покинути свій трон. На це місце дуже розраховував Девід Леттерман, але в нього вже було своє шоу і канал не хотів його скасовувати. Тому Карсона замінили коміком Джеєм Лено. Це смертельно образило Девіда. Найшвидше зорієнтувалися CBS — вони швидко пообіцяли Леттерману усі можливості світу й це спрацювало.
Популярності Девіда вистачило, щоб Late Show with David Letterman першим в історії випередило конкурента з NBC. Поки Лено лише шукав свій стиль, Девід забрав з собою формат «інтерв’ю в першу чергу». Тепер зірок та політиків допитував саме він, тоді як Джей вирішив додати більше розваг.
Оскільки популярність Late Show with David Letterman зашкалювала, CBS вирішили зробити ще одне шоу — The Late Late Show з Томом Снайдером. Отже, на початку 2000-х в США було вже чотири масштабних лейт найти. І з часом їх кількість поповнилася Jimmy Kimmel Live! на ABC та кількома кабельними аналогами, як сучасні Conan та The Daily Show.
Quo vadis
Джиммі Феллон спершу замінив Конана О’Браєна у франшизі Late Night, а згодом став на місце Джея Лено. Він остаточно повернув The Tonight Show у часи веселого балагана імені Стіва Аллена. Якщо під час президентства Барака Обами глядачі насолоджувалися розвагами, то прихід Трампа повернув усіх до реальності — веселощі поступились місцем активному політичному життю. Джиммі неодноразово виправдовувався, розповідаючи про своє інтерв’ю з Трампом, але наслідків уникнути не вдалося — станом на січень 2020-го року Стівен Колбер (наступник Леттермана) випереджає Феллона на півтора мільйона глядачів, а Джиммі Кіммел (єдиний ведучий оригінального лейт найту на американському телебаченні) скоротив відставання до 70 тисяч. Обидва шоумени не бояться вступати у відкриті конфронтації з президентом та конгресменами, а часто навіть стають центром політичної боротьби.
Напевне, найяскравішим прикладом є війна Джиммі Кіммела з поправкою до медичної реформи США, яка обмежувала допомогу новонародженим зі складними захворюваннями. Ведучий на собі відчув проблему, коли його син з’явився на світ з пороком серця і був терміново прооперований. Після цього Джиммі зробив усе, щоб батьки з низьким доходом мали ті ж можливості, що і він. Хрестовий похід закінчився повною перемогою — про це говорили на кожному кроці, Кіммела в його боротьбі підтримали Клінтон і Обама, поправку не прийняли, а республіканці втратили значну частину рейтингів.
Сучасний лейт найт є закономірним наслідком розвитку американського суспільства. Як і шоу Еда Саллівана та Стіва Аллена, він допомагає формувати культуру — відкривати нові гурти, рекламувати коміків і створювати поп-культурні феномени (згадайте хоча б легендарну «війну» Метта Деймона з Джиммі Кіммелом). Водночас, цей формат виступає рупором думок американського суспільства. І Колберу, і Кіммелу рейтинги принесла їхня завзята соціальна критика. Так само колись зробив собі ім’я Джек Паар.
А поки у 2020-му році у лейт найту з’явилися нові виклики — політика, що сама стала схожою на шоу, диктує нові правила, а соціальні мережі все більше вимагають шукати хиткого балансу між інтернетом і телебаченням. Та це все проблеми іншого боку океану. Ми свого справжнього лейт найту досі не дочекалися.
Ілюстрації для цієї статті створили Марія Ридван та Ірина Пефтібай в рамках курсу Illustration Fundamentals у школі Projector
