Дослідження: Що в нас з кіноосвітою?
Де і як люди в Україні вчаться знімати кіно? Чи працюють на майданчику ті, хто вчиться на кіноспеціальностях? Чого кіноосвіті бракує? Ці питання вивчає дослідження української системи кіноосвіти.
Хто і як проводив дослідження?
Досліджували кіноосвіту Асоціація кіноіндустрії України разом із Центром «Соціальні індикатори» за підтримки Українського Культурного Фонду.
Для цього провели 12 глибинних інтерв’ю з роботодавцями у сфері кіноіндустрії, опитали 107 досвідчених фахівців кіногалузі, а також 300 студентів і 300 випускників профільних навчальних закладів Києва, Харкова, Одеси та Львова за спеціальністю 021 «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво». А ще проаналізували освітні програми й відкриті джерела навчальних закладів.
Увесь звіт можна прочитати за посиланням, подивитися презентацію результатів тут.
Ми вибрали декілька висновків.
Кіноосвіта vs кіноробота
Тільки 28% опитаних фахівців зі сфери кіно кажуть, що отримали освіту за кіноспеціалізацією. Цей відсоток вищий у квартеті професій «сценаристи-режисери-оператори-актори» — там з опитаних фахівців кіноосвіту мають 67%.
Багато фахівців і не могли б отримати кіноосвіту, бо великого відсотка професій в Україні не навчають:
Водночас більшість респондентів від кінокомпаній погоджуються з тим, що українські виші випускають забагато режисерів та акторів. Кажуть, що для такої кількості випускників не вистачає майданчиків для реалізації.
При цьому, однією з дефіцитних спеціальностей виявилася акторська майстерність саме для кіно й телебачення, бо підготовка акторів має здебільшого театральне спрямування.
Також навчальні заклади рідко готують професіоналів із менеджменту та розвитку кіно- й телепроєктів. Наприклад, продюсерська спеціальність є лише у двох із досліджених вишів — Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого та Харківській державній академії дизайну і мистецтв. При цьому тільки перший робить акцент на кінопродюсерстві, але й там ця програма запустилася лише в 2021-му році.
З опитаних випускників кіноспеціальностей за фахом зараз працюють 22%, ще 46% у пошуках відповідної роботи, а 21% говорять про зміну галузі. Тобто освіта й працевлаштування у кіногалузі доволі роз’єднані.
Ок, а яких фахівців бракує?
Якщо коротко — з високою кваліфікацією і вмінням працювати в команді. От що каже один із опитаних продюсерів:
«Завжди є дефіцит тих, з ким тобі комфортно й зручно працювати, — професіоналів. Тобто є багато середнього рівня, багато нижче середнього. А ось топових фахівців, яких доводиться тягнути з проєкту на проєкт, небагато. У таких висококваліфікованих фахівцях є певний дефіцит».
Про нестачу висококваліфікованих спеціалістів респонденти згадують не раз і щодо майже всіх основних кінопрофесій: художника-постановника (бракує розуміння візуальної культури), оператора, режисера монтажу (що може не тільки склеювати відео, але й підходити до справи осмислено), сценариста, режисера (найкращі спеціалісти залучені на декількох проєктах відразу), других режисерів (їх не готують виші), продюсерів (які не тільки розраховують бюджет, а є рушіями всього знімального процесу).
Є і просто дефіцитні професії. Серед них роботодавці називають ті, що є в міжнародних компаніях, але які були відсутні в нас через невеликий масштаб українського кіно. Це, наприклад, скрипт-супервайзери, баєри (закупники будматеріалів та інших витратних матеріалів для кінопроєкту), продакшн-координатори чи локейшн-менеджери.
Є складнощі з пошуком технічного персоналу: освітлювачів, операторів стедикаму чи крана, гаферів, фокус-пулерів, декораторів, сет-дресерів (реквізиторів). Для них бракує освітньої підготовки, і взагалі — більшості цих професій не існує навіть на рівні класифікатора.
Що посилювати в українській кіноосвіті?
І роботодавці, й кінофахівці кажуть про те, що в кіноосвіті має бути значно більше практики, зокрема й міжнародної. Варто оновлювати навчальні програми, щоб вони відображали актуальний процес кіновиробництва, а також залучати до викладання тих, хто зараз працює у кіносфері.
Також зараз у навчальних програмах замало роботи з сучасною апаратурою і комп’ютерними програмами. Наприклад, тільки 20% опитаних фахівців із кіноосвітою зазначили, що в їхньому виші викладався курс зі спеціалізованого програмного забезпечення для кіновиробництва (ними виявилися представники таких професій, як режисер, звукорежисер, продюсер), і переважно цими програмами були програми для монтажу. Тож зараз ці вміння доводиться набувати самостійно.
Багато респондентів також вказують, що потрібен вищий рівень soft-навичок, бізнес-етики, управління проєктами і комунікацій. А ще — інгліш. Тільки близько 40% кажуть, що можуть вільно спілкуватися й вести ділове листування англійською мовою, а близько третини фахівців добре листуються, проте мають труднощі з живим спілкуванням. Приблизно 20% опитаних потребують додаткового вивчення англійської мови для адекватної взаємодії з іноземними партнерами. Тож цьому теж варто приділити більше уваги в університетах.
Якщо ви хочете дізнатися більше,
але лінь листати нагору, ось ще раз
