Як це — робити топові подкасти про Гемінґвея і Буковскі
Подкаст «Акустика тіней» — це коли годину слухаєш про письменника і він тобі вже як рідний. Навіть якщо ти не читав жодної його книги. Про Гемінґвея там розповідають Сергій Жадан і Євгеній Стасіневич, про Буковскі — Андрій Любка, про Гессе — Костя Почтар з гурту 5 Vymir. Ми розпитали в авторки проекту, як вона зібрала їх усіх разом і вивела подкаст у топ українського iTunes.
Як усе почалося?
Іванка Шкромида створює подкасти «Акустика тіней» уже два з половиною роки. Вона має журналістську освіту, працювала на радіо в Чернівцях, організовувала арт-фестиваль у Коломиї, а зараз її основне заняття — графічний дизайн.
«31 серпня, сиджу вдома, змінюються сезони, хочеться зробити щось нове в житті. І думаю: щось я так скучила за радіо», — згадує Іванка про те, як виникла ідея подкастів. Головною темою стала література, а героями першого випуску — бітники.
Іванка одразу вирішила, що в подкасті мають бути розповіді експертів, і поїхала шукати їх на фестивалі Meridian Czernowitz.
Там вона два дні виловлювала Юрія Андруховича, який колись перекладав поезію бітників. Записати його коментарі вдалося якраз після винно-поетичного вечора. «За лаштунками вже була купа пляшок від вина, купа склянок, антураж прямо під бітників», — згадує Іванка. Тоді вона поговорила ще з Андрієм Любкою, потім дистанційно записала коментарі Сергія Мартинюка з гурту «Фіолет», і вже за три тижні перший подкаст був готовий.
«Виклала на Mixcloud і почала писати всім друзям: Привіт, чуваки, в мене тут новий проект».
Треба зрозуміти, з яким письменником я готова жити наступні два місяці
Як це робиться?
«Хтось недавно мене питав: ти вже вибрала наступного героя для подкасту? А я кажу: ні, це важко, бо мені треба зрозуміти, з яким письменником я готова жити наступні два місяці». Десь половину цього часу займає підготовка: Іванка перечитує біографію і твори автора, дивиться, як про нього розповідали в медіа (наприклад, у подкастах про нобелівських лауреатів), підбирає експертів. Але найбільше енергії йде на створення сценарію, коли коментарі вже зібрані. «Я можу витратити цілі вихідні, сидячи вдома, ні з ким не спілкуючись, бо мені треба всю цю інформацію впакувати в годину часу», — каже вона.
Кожен випуск складається з різних частин — розповіді Іванки, коментарів ескпертів і музики. Свою частину авторка раніше начитувала в колег на радіо в Чернівцях або на телеканалі в Коломиї, а після переїзду до Києва — на репетиційній базі друзів-музикантів.
Спершу монтувала випуски сама. Але звук з різних носіїв не вдавалося звести так, щоб не було стрибків гучності. Тому за монтаж взявся Максим Саранчук, радійник з Чернівців, що також начитує аудіотитри для подкасту. Музику для всіх випусків «Акустики тіней» підбирає Володя Гуцул. Недавно до проекту приєдналася також ілюстраторка Каріна Микитюк. У цій статті використані якраз її роботи. Наприклад, цей Гемінґвей знизу зліва.
Як просувати подкасти в Україні?
На початку «Акустика тіней» з’являлася тільки на Mixcloud. Потім Іванка почала співапрацювати з терміналом українських подкастів podcaster.in.ua. Тоді додався iTunes, а зовсім недавно SoundCloud.
Спершу просування було зовсім простим: Іванка надсилала випуски друзям, плюс самі учасники подкастів ділилися ними. Бітники одразу сподобались слухачам, а наступні випуски слухали менше. Так тривало до епізоду про Ернеста Гемінґвея. «Тисячники пішли після Гема. Він був дуже на слуху, коли його почало публікувати «Видавництво Старого Лева». Якось все збіглося: ВСЛ поділилися подкастом у себе і велика аудиторія прийшла після цього», — згадує Іванка. Цей випуск добре зайшов і в спільноті Територія, з якою партнериться авторка.
Нові слухачі приходять також після згадок у медіа — «Акустика тіней» потрапляла в добірки подкастів на БЖ, The Village, Marie Claire. Після однієї публікації навіть піднялася в першу десятку подкастів iTunes серед українських слухачів.
Крім онлайн-просування, Іванка іноді проводить живі презентації. Вони вже відбувалися в Хмельницькому, Чернівцях, Києві та Львові. Одна з них була в інституті післядипломної освіти для вчителів української та зарубіжної літератури. «Я не знала, як розповідати їм про цей проект. Тому розказувала просто, як друзям. І їм дуже зайшло. Після того купа вчителів підписалися на проект, шерять і розповідають дітям у школах», — каже Іванка.
Минулої осені Іванка проходила тренінги для радійників і подкастерів, частина з яких відбувалася в Берліні. «Ми зрозуміли, що там дорого користуватися інтернетом на вулицях і не такий доступний wi-fi у закладах, тому людям дешевше завантажити весь контент вдома й піти з ним на вулицю. Через це в них такий розвинений подкастинг», — розповідає Іванка. Там уже є напрацьовані способи монетизації: «Процес очевидний: або ви збираєте донейти, або шукаєте спонсорів, або вас купляє більший проект. Додатково можна ще мерч продавати. Але тут питання: хто в Україні буде платити за подкасти, якщо в нас тільки починають платити за музику? Тому я поки не особливо думаю про монетизацію».
З Німеччини Іванка повернулася не тільки зі спостереженнями, а й з героєм для подкасту — Германом Гессе.
Як змінилася «Акустика тіней»?
«Якщо раніше я все робила технічно, то зараз інтерв’ю стали більш неформальні. Навіть з викладачем університету говорю так, ніби ми двоє друзів, що прочитали книгу й хочуть її обговорити», — розповідає Іванка про те, як змінився її підхід до створення подкастів. «Взагалі я почала по-іншому сприймати літературу й культуру загалом. Часто ми говоримо про якісь поверхневі речі: презентації, фестивалі тощо. Але ми не накладаємо культуру на наші реалії, не поєднуємо з собою. А мені хочеться, щоб ми говорили про щось глибше. Тому в подкастах мені цікаво говорити не стільки про книги, скільки про феномен письменників: як і чому вони відчували потребу писати, як вони з цим жили, що з цього вийшло. І я розумію, що хоча б на 5% можу це переказати».
Всі ілюстрації: Каріна Микитюк
Фото Іванки Шкромиди: Гордій Малкович
