Коли твої сусіди — Сосюра і Рильський

Оксана Городівська
Оксана Городівська
22 Травня, 2019

«Так страшно сварилися, що вона викинула його друкарську машинку з вікна. Чи то сам Сосюра викинув. Того вже не знаю», — пригадує моя бабуся. І вона, і мій покійний дідусь вчилися в Києві. А дідусь ще й в кінці 40-х працював у спілці письменників. Так у нашій родині з’явилися історії про Роліт.

«Роліт» — скорочення від «робітник літератури». Це назва кооперативного будинку, де жили радянські письменники. Квартири там мали Максим Рильський, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Бажан, Остап Вишня, Олесь Гончар та інші. На Книжковому Арсеналі буде виставка «Роліт. Сусіди» про їхнє співжиття, побут, дружбу та зради. Матеріали збирали з багатьох музеїв та архівів. Побачити їх можна з 22 по 26 травня.

Будівництво

Спорудження Роліту почалося в 1931-му. Його збудували на перетині сучасних вулиць Хмельницького і Коцюбинського. З боку письменників будівництво контролював Іван Ле. Він наполіг, щоб у квартири додали хоча б невеликі кухні, бо в першому проекті їх взагалі не було. Під час будівництва письменники ходили на суботники, тягали цеглу, прибирали будівельне сміття. У грудні 1934-го року перші мешканці в’їхали до своїх квартир.

Квартира №6 / Максим Рильський /

На початку 1920-х Максим Рильський був у групі поетів-неокласиків, які хотіли чистого мистецтва, а не пролетарської літератури. Більшість із них були знищені, але Рильський обійшовся лише арештом.

З 1932-го року він почав підтримувати радянську владу в своїх творах і отримав житло в Роліті. У 1936-му році вийшла «Пісня про Сталіна», написана на замовлення Комітету в справах мистецтв УРСР. Це був успіх. Він відвів від Рильського небезпеку нового арешту. Поета нагородили орденом Леніна і він переїхав у п’ятикімнатну квартиру № 70, уже в новому корпусі Роліту.

Рильський був трохи шумним сусідом, бо грав на роялі. Ще в гімназійні часи він вчився музиці в Миколи Лисенка, а потім був солістом в аматорському джаз-бенді.

Квартира №31 / Микола Бажан /

Фото з книги «Візерунок на камені: Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета»

Микола Бажан боявся. В 1935-му проти нього сфабрикували справу про участь у підпільній військовій організації. Поет чекав, що по нього прийдуть. Він жив на першому поверсі й постійно вночі прислухався до кроків у під’їзді. Навіть спав у штанах, на випадок, якщо не встигне вдягнутися під час арешту.

Зрештою Бажана врятував майстерний переклад «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставелі. За нього він отримав орден Леніна, що вберіг його від переслідувань.

У 1943-му Микола Бажан був серед письменників, які просили Сталіна реабілітувати групу митців, засланих у ГУЛАГ. Сталін дав згоду, але з усіх в таборах відшукали живим лише Остапа Вишню.

Квартира №21 / Остап Вишня /

У 1943-му році Остап Вишня повернувся з заслання. Завдяки клопотанню Максима Рильського йому теж дали квартиру в Роліті. Він взявся до письма, у 1944-му видав «Зенітку», а вже після війни збірки «Самостійна дірка» і «Мудрість колгоспна», такий собі веселий соцреалізм. А ще пішов працювати в журнал «Перець».

Разом з Максимом Рильським вони їздили на полювання й ловили рибу. Там вони могли вільно спілкуватися, в той час як у Роліті завжди вистачало вух. Мабуть, якби хтось прокидався вдосвіта і виглядав з вікна, то міг побачити, як вони вирушають на рибалку.

Квартира №34 / Володимир Сосюра /

Володимир Сосюра оселився в Роліті у 1937-му. У своїх творах він балансував між комуністичними й національними ідеями. Багато віршів присвячував своїй другій дружині — Марії. Вони обоє мали вибухові темпераменти, страшно кохали одне одного і страшно сварилися. Тоді й полетіла з вікна друкарська машинка.

Потім виявилося, що Марію завербував НКВС. Сосюра дізнався про це, але залишився з нею. У 1949-му Марію арештували і заслали до Казахстану, начебто за розголошення державної таємниці. Через п’ять років вона повернулася. Сосюра на той час узяв третій шлюб, але одразу розірвав його й повернувся до Марії. Вони й далі жили в Роліті. Але вже значно тихіше.

Це кілька історій з будинку на Хмельницького, 68. Більше — на виставці.

***

— Я піднімалася до Роліту по вулиці Леніна. Як вона тепер називається? — питає бабуся.

Хмельницького, — відповідаю я.

— А далі повертала вправо і йшла до свого гуртожитка.  

— Ну, якщо там повернути і трохи пройти, то впираєшся у вулицю Гончара.

— Коли я там ходила, то могла впертися хіба що в живого Гончара, — сміється бабуся.

 

/Головне фото: Олександр Попенко

15 новинок Книжкового Арсеналу