Коли твої сусіди — Сосюра і Рильський
«Так страшно сварилися, що вона викинула його друкарську машинку з вікна. Чи то сам Сосюра викинув. Того вже не знаю», — пригадує моя бабуся. І вона, і мій покійний дідусь вчилися в Києві. А дідусь ще й в кінці 40-х працював у спілці письменників. Так у нашій родині з’явилися історії про Роліт.
Будівництво
Спорудження Роліту почалося в 1931-му. Його збудували на перетині сучасних вулиць Хмельницького і Коцюбинського. З боку письменників будівництво контролював Іван Ле. Він наполіг, щоб у квартири додали хоча б невеликі кухні, бо в першому проекті їх взагалі не було. Під час будівництва письменники ходили на суботники, тягали цеглу, прибирали будівельне сміття. У грудні 1934-го року перші мешканці в’їхали до своїх квартир.
Квартира №6 / Максим Рильський /
На початку 1920-х Максим Рильський був у групі поетів-неокласиків, які хотіли чистого мистецтва, а не пролетарської літератури. Більшість із них були знищені, але Рильський обійшовся лише арештом.
З 1932-го року він почав підтримувати радянську владу в своїх творах і отримав житло в Роліті. У 1936-му році вийшла «Пісня про Сталіна», написана на замовлення Комітету в справах мистецтв УРСР. Це був успіх. Він відвів від Рильського небезпеку нового арешту. Поета нагородили орденом Леніна і він переїхав у п’ятикімнатну квартиру № 70, уже в новому корпусі Роліту.
Рильський був трохи шумним сусідом, бо грав на роялі. Ще в гімназійні часи він вчився музиці в Миколи Лисенка, а потім був солістом в аматорському джаз-бенді.
Квартира №31 / Микола Бажан /
Микола Бажан боявся. В 1935-му проти нього сфабрикували справу про участь у підпільній військовій організації. Поет чекав, що по нього прийдуть. Він жив на першому поверсі й постійно вночі прислухався до кроків у під’їзді. Навіть спав у штанах, на випадок, якщо не встигне вдягнутися під час арешту.
Зрештою Бажана врятував майстерний переклад «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставелі. За нього він отримав орден Леніна, що вберіг його від переслідувань.
У 1943-му Микола Бажан був серед письменників, які просили Сталіна реабілітувати групу митців, засланих у ГУЛАГ. Сталін дав згоду, але з усіх в таборах відшукали живим лише Остапа Вишню.
Квартира №21 / Остап Вишня /
У 1943-му році Остап Вишня повернувся з заслання. Завдяки клопотанню Максима Рильського йому теж дали квартиру в Роліті. Він взявся до письма, у 1944-му видав «Зенітку», а вже після війни збірки «Самостійна дірка» і «Мудрість колгоспна», такий собі веселий соцреалізм. А ще пішов працювати в журнал «Перець».
Разом з Максимом Рильським вони їздили на полювання й ловили рибу. Там вони могли вільно спілкуватися, в той час як у Роліті завжди вистачало вух. Мабуть, якби хтось прокидався вдосвіта і виглядав з вікна, то міг побачити, як вони вирушають на рибалку.
Квартира №34 / Володимир Сосюра /
Володимир Сосюра оселився в Роліті у 1937-му. У своїх творах він балансував між комуністичними й національними ідеями. Багато віршів присвячував своїй другій дружині — Марії. Вони обоє мали вибухові темпераменти, страшно кохали одне одного і страшно сварилися. Тоді й полетіла з вікна друкарська машинка.
Потім виявилося, що Марію завербував НКВС. Сосюра дізнався про це, але залишився з нею. У 1949-му Марію арештували і заслали до Казахстану, начебто за розголошення державної таємниці. Через п’ять років вона повернулася. Сосюра на той час узяв третій шлюб, але одразу розірвав його й повернувся до Марії. Вони й далі жили в Роліті. Але вже значно тихіше.
Це кілька історій з будинку на Хмельницького, 68. Більше — на виставці.
***
— Я піднімалася до Роліту по вулиці Леніна. Як вона тепер називається? — питає бабуся.
— Хмельницького, — відповідаю я.
— А далі повертала вправо і йшла до свого гуртожитка.
— Ну, якщо там повернути і трохи пройти, то впираєшся у вулицю Гончара.
— Коли я там ходила, то могла впертися хіба що в живого Гончара, — сміється бабуся.
/Головне фото: Олександр Попенко
