Яким буде житло майбутнього: 3 інноваційні кейси
Яким буде дім майбутнього? Це питання — в центрі нової навчальної програми CANactions School «Creating Homes for Tomorrow». Її учасники поїдуть до Амстердама, Цюриха і Гельсінкі, щоб дослідити інноваційні підходи до створення житла. А потім використають ці знання, щоб придумати рішення для конкретних житлових проблем Києва.
Ромеа Мурін
Польська архітекторка та міська планувальниця, програмна директорка CANactions School. Навчалася в Польщі й Данії, 8 років працювала архітекторкою у провідних бюро Копенгагена, Нью-Йорка та Роттердама. Зараз є запрошеною професоркою Університету Чулалонгкорна у Бангкоку, Таїланд.
Модернізм: перезавантаження
DeFlat Kleiburg — це реконструкція модерністського дому на околиці Амстердама, спорудженого в 1971-му. Ця будівля стала однією з найбільших житлових у Нідерландах — там було 500 квартир.
Архітектурна компанія NL Architects підійшла до реконструкції нетипово — вони відновили спільні простори, такі як ліфти й галереї, розчистили перший поверх. А от квартири залишили порожніми — людям дали можливість недорого викупити їх і обладнати їх по-своєму.
За цю реконструкцію команда NL Architects отримала премію Міс ван дер Рое у 2017-му.
Ромеа:
«Соціальне житло орієнтоване не на власність, а на захищену оренду. При цьому всі спільні простори (ліфти, коридори тощо) мають утримуватися державним сектором. Оскільки мешканці не є власниками нерухомості, вони не інвестують у неї та не відчувають за неї відповідальності. Це призводить до браку відчуття власності й занепаду цих просторів. Головні виклики полягають у тому, щоб створити модель соціального житла, що зміцнить структуру власності, але збереже низький поріг входу.
Бюджети на соціальне житло обмежені. Тож архітектори подумали: а якщо ми відновимо головну структуру і публічні, спільні простори, але не будемо забезпечувати кухні, ванни — залишимо квартири незавершеними. Люди зможуть заповнити ці частини самостійно, об’єднати кілька квартир вертикально чи горизонтально, облаштувати їх відповідно до своїх смаків і фінансових можливостей. У цьому проекті добре продумано те, як зменшити початкові інвестиції та купівельну вартість для людей».
Пів будинка
Архітектор Алехандро Аравена і його студія Elemental розробили проєкт недорогого житла для Чилі. Їхня ідея в тому, що спорудження житла поступове — держава будує половину будинку, а половину з часом добудовують мешканці. Детальні схеми будинків — у вільному доступі, їх можна скачати і використовувати.
У 2016-му Аравена отримав за цей проєкт Прітцкерівську премію, це як Нобелівка з архітектури.
Ромеа:
«Разом із соціальним житлом виникає проблема сегрегації. Це зумовлено ціною на землю: вона нижча на околицях, тому соціальне житло будують там. Якщо ж воно будується в місті, то має меншу площу — знову ж таки через ціну. Також виникає проблема щільності населення. Вища щільність призводить до можливого зростання злочинності та зниження відчуття безпеки — люди не знають своїх сусідів і не мають соціальних угод.
Алехандро Аравена заснував студію Elemental, щоб розробити нову житлову модель для Чилі. Вони з командою створили житлову одиницю, що споруджується для менш забезпеченого населення, але має потенціал для переходу в середній клас. Люди можуть розширювати своє житло відповідно до заданих архітекторами параметрів. Тобто тут уже передбачена траєкторія розвитку: люди отримують притулок, відчувають захищеність і стабільність, завдяки цьому можуть розвиватися до середнього класу й розширювати свій дім.
Ця модель базується на взаємодії зі спільнотою. Архітектори запитували людей, чого вони потребують, а що можуть зробити самі. Вони дивилися на такі аспекти, як електрика, гаряча вода, приміщення тощо. В результаті, архітектори забезпечили те, чого мешканці не мають навиків зробити самостійно — всі труби, стіни конструкції, фундамент. Таким чином, вони скоротили витрати і використали ці гроші, щоб купити землю ближче до центру міста. Так ці будинки опинилися вже не на околицях. Це допомогло знизити сегрегацію і дало доступ до соціальної інфраструктури (шкіл, дитсадків) й культури. Тобто Аравена й Elemental вийшли за рамки архітектури як естетики й зосередились на тому, щоб покращити якість життя».
Більше, ніж житло
У 2007-му місцева Цюриха виділила велику ділянку землі для спорудження житла на околиці. Понад 50 кооперативів об’єднали зусилля і створили «Більше, ніж житло», один із найбільших кооперативних житлових комплексів у Європі. Це навіть не комплекс, а цілий район з 13 будівель. Проєкт сприяє тому, щоб мешканці спілкувалися і має багато спільних просторів — сауну, терасу на даху, пральні, майстерні, шеринг велосипедів і автомобілів, кімнату для медитації, ресторан і бар.
Проєкт отримав World Habitat Award у 2016-му році.
Ромеа:
«У Швейцарії існує велика традиція кооперативів. Одна зі стандартних схем соціального житла покриває витрати, необхідні для його спорудження, без будь-яких додаткових витрат, а місто бере на себе адміністративну роботу. Це дуже прозора система.
Проєктом «Більше, ніж житло» міські планувальники вирішили зруйнувати демографічний бар’єр і створити цілий район міста. Вони залучили групу кооперативів, які представляли різні демографічні групи. Серед них були люди з інвалідністю, біженці, менш забезпечені групи, середній клас. Їх поєднали і створили різну типологію забудови, бо в людей різні потреби. Створення житла для такої змішаної групи мешканців дозволило знизити рівень сегрегації. Крім того, перші поверхи віддали мешканцям для розвитку їхніх бізнесів. Так вони створили живу і відкриту спільноту, в якій люди можуть легше інтегруватися в культуру».
Якщо вам цікава тема житла, можете підтримати видання книги «Усім потрібне житло. Справедливе, соціальне, доступне» Урсули Клєефіш-Йобст, Петера Кеддерманна, Карен Юнґ на Спільнокошті
Головний віжуал: ілюстрація програми «Creating Homes for Tomorrow», canactions.com
