За що дизайнери і архітектори люблять Баугауз
Сто років тому заснували Баугауз, вищу школу для архітекторів і дизайнерів. Вона проіснувала лише 14 років, але її історія та ідеї захоплюють досі. Сторіччя Баугаузу відсвяткували купою виставок, відкриттям музею на батьківщині школи — в німецькому місті Дессау, а також випуском фільму «Дух Баугаузу». У 2019-му цю стрічку показували у Києві на фестивалі INTRO, а у 2020-му випустили в прокат.
Будівля школи Баугауз
Володимир Палій, співзасновник та головний архітектор студії ROOM 66 Architecture Studio
Для мене найбільш знаковим є саме місце, в якому творилися спільні практики та ідеї Баугаузу — це комплекс у Дессау, де розташувалася Школа після переселення з міста Ваймар. Мене захоплює бажання довести матеріалізацію ідей різних галузей до комплексного вирішення, де поєднувалося все: від каркасу будівлі до її меблевого наповнення.
Навчальний процес доповнював це бажання, у ньому велика увага приділялася опануванню ремесла власними зусиллями, безпосередній участі викладачів-майстрів і учнів у розробках прототипів. У процесі була присутня велика наполегливість і строгість щодо теорії, але спільна праця над створенням була дружньою. Таких прискіпливих і комплексних підходів вдалося дотриматися в побудові навчального комплексу Баугаузу в містечку Дессау.
Будівлі за проєктом директора Школи Вальтера Гропіуса були задумані та реалізовані за принципами, яких навчала школа: недекорована естетика, функціональність та індустріальна продуктивність у будівництві. Ідеальний за своїми пропорціями, комплекс у Дессау поєднав гуртожиток, навчальний корпус та майстерні й був зведений за екстремально короткі терміни. Учні Баугаузу були залучені до оформлення інтер’єрного простору нових кампусів школи. Таким чином будівля Школи є і втіленням цінностей Баугаузу, і частиною формули популярності головної школи дизайну 20-го століття.
Дарія Овеченко, архітекторка, дизайнерка інтер’єру,
balbek bureau
Коли треба когось познайомити з принципами Баугаузу в архітектурі, завжди раджу подивитися на будівлю цієї школи в Дессау. Над проєктом працювали її засновник Вальтер Гропіус, а також Карл Фігер і Ернст Нойферт (до речі, його книги з ергономіки — настільні для архітектора і дизайнера інтер’єру).
Вражає те, наскільки ця будівля композиційно досконала. Лаконічність, чистота форм, графічність, функціональність, утилітарність, відсутність декору, багато світла, простору й скла — це все про неї. Навіть шрифт назви школи «bauhaus» на будівлі відображає принципи школи. До речі, влада Дессау намагалася заборонити писати назву з маленької букви — меру це здавалося надто радикальним рішенням.
В дизайні внутрішнього середовища також дотримані цілі, які ставили собі засновники руху — доступність і простота. Але тут важливі деталі: колір, проникання світла, поєднання матеріалів, меблі, світильники та інші елементи, аж до дверних ручок — вони мали бути водночас і функціональними, і красивими, а приміщення повністю відповідати потребам людей. В оформленні використані, як відкриті кольори спектру, притаманні цьому стилю, так і більш складні, приглушені відтінки, які часто можна побачити в інтер’єрах Ле Корбюзьє.
Все це знаходить відображення і в роботах сучасних архітекторів та дизайнерів, і в продукції відомих брендів. Наприклад, компанія електрофурнітури JUNG має лінійку вимикача LS 990 в кольорах палітри Ле Корбюзьє; у формі та філософії меблів ІKEA помітні відсилки до ікон предметного дизайну Баугаузу; шпалери з простим фактурним малюнком під фарбування були винайдені в стінах школи і досі не втрачають своєї актуальності.
Шахи Хартвіга
Ліна Якобчук, графічна дизайнерка, TS/D Agency
Чому шахи? Бо про них просто не можна не згадати. Візуальна та ментальна насолода від їхньої простоти діє навіть через екран комп’ютера. На жаль, зараз вони не є настільки доступними та дешевими, як цього хотів їхній автор Йозеф Хартвіг, скульптор, який викладав в лабораторії різьблення по дереву та каменю в Баугаузі. Наприклад, у сувенірній крамниці Баугауз-архіву в Берліні набір коштує 289 євро.
Що ж не так з класичними фігурами? Вони складні у виготовленні, громіздкі, їхня форма має символічний і аж ніяк не функціональний зміст. Натомість Хартвіг зробив їх компактними, технологічними у виготовленні, з чіткою функцією та в зрозумілому вигляді — і це все не означає, що вони не красиві. Це означає, що і ремісниче, і художнє злилося в цьому об’єкті в одне ціле.
Наприклад, хрестоподібний «слон» відображає його властивість пересуватись по діагоналі. «Королева» працює на контрасті з усіма іншими кубістичними фігурами: сфера репрезентує її найбільшу активність, вона може рухатись будь-як. Таким чином, форма пояснює функцію: правила гри можна згадати — тільки глянь на фігури.
Актуальні зараз не тільки шахи — актуальний підхід до їхнього створення. Баугауз прагнув показати суть речей, ліквідуючи при цьому «пусту» декоративність. Та й цілісне розуміння Баугаузу можливе тільки тоді, якщо розглядати зблизька, через предмети, що декларують його принципи.
Крісло Wassily
Юлiя Кононенко, засновниця студії Kononenko ID
Крісло Wassily Марселя Бреєра виглядає сучасним і актуальним, складно уявити, що воно з’явилося в минулому столітті й зовсім скоро відсвяткує свої 100 років. Бреєр надихався будовою керма велосипеда Адлер.
При всьому мінімалізмі, конструкція та ергономіка добре продумані, каркас міцний, а використання металевих труб для меблів тоді взагалі було інноваційним. Це один з найкращих зразків функціонального дизайну в світі, а може, й найкращий. З огляду на побутове життя і всю стилістику меблів 1920-1930-х, це було водночас сміливе і витончене рішення.
Процес навчання
Дмитро Бутенко, співзасновник та арт-директор студії Луч
Можна було б розповісти про стілець Wassily, шахи Хартвіга чи костюми Оскара Шлеммера. Але, на мою думку, Баугауз — це насамперед про процес навчання, творчу атмосферу та свободу. Де мистецтво, ремесло та проєктування зливалося в один єдиний процес, акт творення. Студенти вивчали спочатку особливості матеріалів, їх фактури, можливості та форми, створювали нові речі й лише на останніх курсах вивчали історію мистецтв.
Сам Вальтер Гропіус писав так: «Суть Баугаузу полягала в процесах, що постійно розвиваються, а не у створенні нового “стилю”». Школі вдалося створити унікальну творчу атмосферу. Місцеві жителі Дессау були критично налаштовані до студентів Баугаузу, вони скаржилися на їхній одяг та шумні вечори. У часи, коли ще існували школи з роздільним навчанням, Баугауз рвав соціальні норми та шаблони, створював абсолютно новий творчий підхід до навчання, новий тип мислення у студентів.
Нещодавно в інтерв’ю з Фрейдом Шляйманом (типограф, дослідник), я прочитав дуже важливу та цікаву його думку про те, що найкращим форматом святкування 100-річчя школи, була б серія воркшопів, де люди самі могли б спробувати своїми руками зібрати стілець, надрукувати маніфест чи вирішити якусь соціальну проблему практичним дизайн-рішенням. Думаю, що така подія справді відобразила б суть та головні принципи великої школи.
Міф Баугаузу
Вова Смирнов, дизайн-директор Spiilka Design Büro
Мені подобається легенда Баугаузу — модернізм, найкращі в дизайні, живописі й архітектурі, простота на грані гротеску, улюблене Настею (дизайн-директоркою spiilka — ред.) крісло Wassily, офігєнний вигляд Йоганнеса Іттена… Його піджак зі стійкою та круглі окуляри, здається, досі впливають на зовнішній вигляд сучасних дизайнерів. Але насправді.. освіта а-ля середньовічний цех з його ремеслами, майстрами і підмайстрами застаріла, підручники Іттена жахливо нудні, речі, зроблені дизайнерами Баугаузу не дуже зручні, а будинки, спроєктовані як машини для проживання, не викликають бажання в них жити.
Ось що пише про Баугауз Деян Суджич: «Насправді вражає не стільки історія Баугаузу, як міф про нього. Створюючи на папері уявлення про цілісну ідеологію, на практиці Баугауз не випрацював якоїсь однієї ясної позиції. Пріоритети школи змінювалися з часом, у ній поєднувалися різні, часом суперечливі творчі течії.
Баугауз проіснував недостатньо довго для того, щоб перетворитися в кліше. Не довелося йому і зіткнутися з необхідністю перегляду своїх початкових установок під тиском зовнішніх обставин. Репресії, яким піддали Баугауз у нацистській Німеччині, допомогли йому забезпечити впливовість у всьому світі».
Але мені все одно подобається цей міф — Баугауз, Дітер Рамс, Helvetica, Массімо Віньєллі, Джонні Айв — дизайнерам потрібні своя історія і свої герої, можливо, вони роблять нас кращими.
Фото: bauhaus-dessau.de, bauhaus100.com
