Дмитро Бутенко, співзасновник та арт-директор студії Луч
Можна було б розповісти про стілець Wassily, шахи Хартвіга чи костюми Оскара Шлеммера. Але, на мою думку, Баугауз — це насамперед про процес навчання, творчу атмосферу та свободу. Де мистецтво, ремесло та проєктування зливалося в один єдиний процес, акт творення. Студенти вивчали спочатку особливості матеріалів, їх фактури, можливості та форми, створювали нові речі й лише на останніх курсах вивчали історію мистецтв.
Сам Вальтер Гропіус писав так: «Суть Баугаузу полягала в процесах, що постійно розвиваються, а не у створенні нового “стилю”». Школі вдалося створити унікальну творчу атмосферу. Місцеві жителі Дессау були критично налаштовані до студентів Баугаузу, вони скаржилися на їхній одяг та шумні вечори. У часи, коли ще існували школи з роздільним навчанням, Баугауз рвав соціальні норми та шаблони, створював абсолютно новий творчий підхід до навчання, новий тип мислення у студентів.
Нещодавно в інтерв’ю з Фрейдом Шляйманом (типограф, дослідник), я прочитав дуже важливу та цікаву його думку про те, що найкращим форматом святкування 100-річчя школи, була б серія воркшопів, де люди самі могли б спробувати своїми руками зібрати стілець, надрукувати маніфест чи вирішити якусь соціальну проблему практичним дизайн-рішенням. Думаю, що така подія справді відобразила б суть та головні принципи великої школи.